Фактори зовнішнього середовища, що підвищують ризик РПЗ

Найбільш значимим фактором ризику розвитку раку підшлункової залози є паління. У тварин РПЗ можна інду­кувати за допомогою тривалого застосування N-нітрозамінів. Ці канцерогени вільно метаболізуються в ДНК, що веде до порушення кодування у структурі ДНК і активації онко- генів.

Харчові фактори також відіграють велику роль у виник­ненні РПЗ. Так, відомо, що велике споживання жиру і м'яса збільшує ризик, у той час, як уживання рослинної їжі зменшує ризик виникнення раку. Недавні дослідження підтвердили, що метод готування їжі, також як і переїдання, є важливими факторами. Установлено, що добре засмажене м'ясо барбекю містить потенційні канцерогени, такі як гетероциклічні аміни і поліциклічні ароматичні гідрокарбо- ни, котрі не виявляються у м'ясі, приготованому іншим способом, і є статистично значимим фактором ризику РПЗ.

їжа з високою кількістю солі, висушених, пересмажених продуктів, очищених цукрів або продуктів соєвого поход­ження також може збільшити ризик РПЗ.

Зменшення частоти виникнення РПЗ відзначалося при високому споживанні фруктів, особливо цитрусових, їжі, що містить клітковину і вітамін С. Виявлено, що натураль­ний продукт лимонін, котрий міститься в цитрусових, є сильним інгібітором KRAS-онкопротеїнів. Дані про роль вживання кави й алкоголю в розвитку РПЗ є суперечливими і більшість досліджень, проведених за останні 15 років, не виявили достовірного збільшення ризику.

Вплив деяких хімічних сполук, особливо в промисловості і сільському господарстві, може призвести до збільшення ризику РПЗ, серед них: 2-нафтиламін, бензидін і похідні бензидіну, хлоргідрин, ароматичні гідрокарбони й акри- ламід. В одному з досліджень, в якому взяли участь 5000 робітників хімічного виробництва, показано, що тривалий контакт із ДДТ і його сумішами, особливо у великих кон­центраціях, викликає РПЗ.

Крім того, деякі спеціальності (наприклад, працівники рудникового, цементного виробництва, садівники, праців­ники текстильної промисловості) пов'язані зі збільшеним ризиком РПЗ, хоча фактори ризику залишаються невідоми­ми.

На закінчення можна констатувати, що паління викликає близько 25% випадків РПЗ, а ожиріння, гіподинамія і не­правильне харчування — ще близько 15% випадків. Таким чином, близько 40% випадків РПЗ може бути попереджено.

Точний відсоток спадкоємних форм РПЗ і спадкоємних синдромів є значно меншим. Однак, ці пацієнти також є об'єктом інтенсивних досліджень в галузі патофізіології, канцерогенезу, а також шляхів запобігання раку. Єдина тактика спостереження і лікування таких пацієнтів усе ще не вироблена — різні варіанти містять у собі як тривале консервативне лікування, так і агресивний хірургічний підхід. Оптимальний терапевтичний і хірургічний підходи на даний час розроблюються.

При захворюванні на рак підшлункової залози відзна­чається виражена цитогенетична гетерогенність пухлини, виявлені понад 500 різних хромосомних аномалій. У 60-70% хворих відзначається прогностично несприятлива анеупло- дія, у 30% — диплоїдний набір хромосом. В 71-100% ви­падків відзначаються мутації онкогена K-ras, кодуючого G- протеїн, що контролює аденілатциклазу. Однак, мутації цього онкогена виявляються і при доброякісній гіперплазії протокового епітелію. При захворюванні на рак ПЗ виділе­ний, також, білок GDNF, який індукує підвищену міграцію пухлинних клітин. Крім того, збільшення рухомості й по­силення інвазивності пухлинних клітин пов'язано із збільшенням експресії аберантного Е-Кадгерину.

TNM Клінічна класифікація РПЗ

(код МКХ-0 С25.0-2,8) (5-е видання, 1997 рік)

Т — первинна пухлина

Т_х — недостатньо даних для оцінки первинної пухлини Т_о — первинна пухлина не визначається

Т — Carcinoma in situ

IS

Tj — пухлина обмежена підшлунковою залозою, до 2 см у найбільшому вимірі

Т₂ — пухлина обмежена підшлунковою залозою, понад 2 см у найбільшому вимірі

Т₃ — пухлина безпосередньо поширюється на будь-яку з таких структур: дванадцятипалу кишку, жовчну протоку, тканини навколо підшлункової залози

Т₄ — пухлина поширюється на будь-яку з таких структур: шлунок, селезінку, ободову кишку, прилеглі великі судини

Примітки: тканини навколо підшлункової залози вклю­чають ретроперитонеальну жирову тканину (ретроперито- неальні м'які тканини або ретроперитонеальний простір), включаючи мезентерій (мезентеріальний жир), мезоколон, великий і малий сальники й очеревину. Пряме поширення на жовчні протоки і дванадцятипалу кишку включає ура­ження фатерового соска.

Прилеглими великими судинами є портальна вена, че­ревний стовбур, а також верхні мезентеріальні і загальна печінкова артерії і вени (але не селезінкові судини).

N — регіонарні лімфатичні вузли

N_x — недостатньо даних для оцінки стану регіонарних лімфатичних вузлів

N_o — немає ознак ураження регіонарних лімфатичних вузлів

Nj — є метастази в регіонарних лімфатичних вузлах

N_la — метастаз у єдиному регіонарному лімфатичному вузлі

N_lb — метастази в численних регіонарних лімфатичних вузлах

М — віддалені метастази

М_х — недостатньо даних для визначення віддалених метастазів

М_о — віддалені метастази не визначаються

М_х — є віддалені метастази

pTNM — патогістологічна класифікація

Категорії рТ, pN та рМ відповідають категоріям Т, N та М.

pN₀ — матеріал для гістологічного дослідження після регіонарної лімфаденектомії повинен включати не менше 10 лімфатичних вузлів.

G — гістопатологічна градація

G_x — ступінь диференціації не може бути визначений

G, — високий ступінь диференціації G₂ — середній ступінь диференціації G₃ — низький ступінь диференціації G₄ — недиференційована пухлина

ГРУПУВАННЯ ЗА СТАДІЯМИ