Проблемы универсалий в средневековой философии.

Однією з головних проблем середньовічної філософії є проблема універсалій. Дискусія про природу універсалій йшла протягом декількох століть. Суть її: чи мають загальні поняття (універсалі!) об'єктивно реальний зміст або не мають.

Дискусія ця має свій початок ще в античній дискусії платонізму з аристотелізмом. У середні століття прихильників платонізму стали називати реалістами, а прихильників аристотелізму - номіналістами. Реалісти стверджували, що тільки універсалі! мають справжню реальність. Вони існують незалежно від того, чи існують конкретні речі, що є їх втіленням, і чи знає про них людина або не знає. Універсали існували до людини і до світу у вигляді ідей, образів Бога, за якими він створює світ. Таким є висновок крайнього реалізму, що зробив, зокрема, Ансельм Контерберійський

Крайній номіналізм, в особі Іоанна Росцеліна, насамперед стверджував, навпроти, що справжньою реальністю володіє тільки одиничне, окремі предмети. Загальне не існує навіть у розумі людини, воно є лише звуки людського голосу, лише ім'я, що дається людиною речам.

Однак крайні точки зору не влаштовували церкву, оскільки дискусія мала не тільки логічне значення, але і світоглядну, і теологічну основу, стосувалася таких проблем, як єдність і потрійність Бога, створення світу, про свободу волі.

Крайності були переборені помірним реалізмом в особі Хоми Аквінського і помірним номіналізмом в особі П'єра Абеляра. Аквінський вважав, що загальне існує в трьох видах: до речей, у речах і після речей. До речей воно існує у вигляді ідеальних прообразів речей у розумі Бога; у речах, тому що воно існує об'єктивно, оскільки воно іманентне до речей, нарешті, загальне існує після речей у вигляді понять людського розуму. Абеляр зі свого боку вважає загальне не просто звуком, словом, але змістом висловлення. Загальне є словом, що стосується цілого класу предметів.

Хоча суперечка про природу універсалій у середньовічній філософії мала релігійну основу, вона виходить за рамки чисто релігійної проблеми і має загальнофілософське значення. Вона нерозривно пов'язана з філософською проблемою співвідношення загального й одиничного, дискусії навколо якої продовжуються й у наші дні.

Проблема універсалій (від лат. universalis – загальне) – то є проблема співвідношення одиничного і загального: як співвідносяться окремі одиничні речі та загальні поняття про них. Ця проблема постала перед філософією ще в античні часи. У Платона загальні поняття (або ейдоси, як їх він називає) – то є самостійні сутності, що існують до одиничних речей. У Аристотеля загальне – то є форма, що виявляє себе в одиничних речах і яку ми можемо мислити, але яка окремо від речей не існує.

З одного боку загальні слова (універсалії), такі як “дім”, “стіл”, “лев”, “людина”, тощо, – не позначають окрему одиничну річ, оскільки тоді вони були б не загальними поняттями, а іменами (власними назвами) речей. З другого боку, є очевидним, що універсалії не позначають собою і якусь множину, тому що у такому випадку слова ”людина”(одинична річ) і “люди”(множина) означали б одне і теж саме. Але це не так. Чому ж тоді дійсно відповідають загальні поняття? Чи існують у дійсності якість загальні предмети (“дім взагалі” чи “лев взагалі”), що їх позначають відповідні універсалії, чи у світі є лише індивідуальні речі (предмети), а всі імена є іменами власними?

17.