Підсвідоме

Поряд із поняттям «несвідоме» в психології можна натрапити і на поняття «підсвідоме». Вперше його використав 1776 року Е. Платнер як синонім несвідомого. Тенденція до ото­тожнення цих двох понять трапляється і в сучасній психології.

Іншими словами: якщо свідомість виробляє програму поведінки, про яку суб’єкт знає, то підсвідомість має програму, про яку не знає, не здогадується. Програми поведінки, що їх має підсвідомість, - це безумовні та умовні рефлекси, навички, звички, тобто стереотипні дії, які виконуються без поетапного контролю на рівні зв’язку: ситуація-дія. Конкретна ситуація породжує почуття, переживання, стан, характерні саме для неї, і цей сукупний стан психіки породжує в підсвідомості адекватні для цієї ситуації дії. Людина діє автоматично. Дії за програмою, яка перебуває в підсвідомості, тобто автоматичні дії, відображають те, що є характерним для поведінки конкретної людини в конкретній ситуації.

У книзі «Сила вашої підсвідомості» Дж. Мерфі наголошує, що здатність людини відкри­вати сили власної підсвідомості робить її сильною, мудрою, успішною, радісною. «Найгли- бинніші шари вашої підсвідомості містять у собі нескінченну мудрість, необмежену силу й невичерпаний запас можливостей, здібностей і талантів, які лише й очікують того, щоб їх повністю розвинули і виявили» [75, с. 10]. Учений доводить, що підсвідомість допомагає людині психологічно захистити себе, подолати життєві перешкоди, бути щасливою.

Отже, можна зробити висновок, що у житті людини, її психіці, надзвичайно важливу роль відіграють свідоме, несвідоме й підсвідоме, які діалектично взаємопов’язані і вза­ємодіють залежно від внутрішніх та зовнішніх чинників. Оскільки свідомість є якісно особливою формою психіки, стрижнем світогляду людини, то це зумовлює необхідність її формування не лише у навчальному, а й позанавчальному процесі, застосовуючи при цьому різноманітні засоби, форми і методи. Важливо враховувати, що свідомість людини постійно розвивається, впливає на характер її діяльності і поведінки.

Виховний процес вимагає від суб’єктів виховання брати до уваги діалектичний зв’язок між свідомим, несвідомим і підсвідомим, отже, усіма невід’ємними складовими психіки. Це дасть змогу учителеві проаналізувати те, що учень усвідомлює із того матеріалу, який викладається, а що перебуває поза його свідомістю; що йому належить зробити для того, аби факт несвідомого, підсвідомого перейшов у свідомість. Учитель, вивчаючи цей процес, зможе виявити активність свідомості учня, його увагу, пам’ять, мотивацію, або ж з’ясувати причину «випадання» учня із навчально-виховного процесу, засвідчити його незацікавле­ність пізнанням навколишнього світу. Для мудрого учителя це буде сигналом для того, щоб змінити методи навчання, знаходити нові засоби, цілі, які б збігалися із свідомими цілями того, хто навчається.

Завдання та запитання для самоконтролю

1. Назвіть характерні ознаки свідомого.

2. Охарактеризуйте поняття «несвідоме».

3. У чому полягає сутність поняття «підсвідоме»?

4. Чи є відмінність між мисленням і свідомістю?

5. Розкрийте структуру самосвідомості.

6. Який механізм переходу несвідомого у свідоме?

7. Охарактеризуйте умови розвитку людської свідомості.

8. Що таке соціалізація особистості і які її головні механізми?

9. Проаналізуйте роль наукових знань у становленні свідомості людини.

10. Охарактеризуйте роль емпіричних знань у формуванні свідомості людини.

Тематика рефератів

1. Свідомість і мова.

2. Психологічна установка як вияв свідомого.

3. Психологічна установка як вияв несвідомого.

4. Самооцінка і свідомість.

5. Функції свідомості.

6. Свідомість особистості студента.

7. Самосвідомість особистості викладача.

8. Підсвідомість і страх.

9. Підсвідомість і сон.

10. Віра і свідомість.