Уява

Уява - це створення людиною нових образів на основі минулих, яких вона безпосеред­ньо не сприймала і не сприймає.

Уява - це відліт від дійсності, але і зв’язок з нею. Що різнобічніше сприймання людини, що багатший її життєвий досвід, то яскравішими, повнішими і точнішими бувають створені нею уявлення про предмети, яких вона безпосередньо не сприймала.

Види уяви поділяють залежно від: 1) характеру діяльності людини на: творчу і репро­дуктивну (відтворювальні); 2) змісту уяви - на художню, наукову, технічну; 3) участі волі в діяльності людини - на мимовільну і довільну.

Репродуктивна уява. Суть репродуктивних уяв полягає у відновленні у свідомості ми­нулих спостережень і переживань. Вони ґрунтуються на набутому досвіді. У щоденному житті людина дуже часто послуговується цим типом уяв.

Творча уява. Суть творчих уяв полягає у створенні людиною образів предметів, ситуацій чи подій, яких вона раніше ніколи не бачила й не переживала. Вона формується з елементів різних попередніх спостережень. Без таких уяв повноцінне життя людини також реальне.

Художня уява. У змісті цієї уяви переживаються чуттєві образи.

Наукова уява. Пріоритетними у змісті цієї уяви є видобувування гіпотез, експерименту. Технічна уява. Сутнісним у змісті цієї уяви є домінування просторових відносин.

Мимовільна уява. Характеризується вільним перебігом образів у нашій свідомості. Ло­гічний зв’язок між послідовними образами може бути повністю відсутній. Часто-густо такі уявлення набирають нав’язливих форм; деякі образи проникають у нашу свідомість поза нашою волею, перешкоджають виконувати необхідні дії, їх важко позбутися. До сфери мимовільних уявлень також належать сонні марення, на появу й суть яких ми не маємо жодного впливу.

Довільна уява. Це цілком свідоме й спрямоване генерування уявних образів. Цим типом уяви людина здатна керувати. Вони можуть виникати під впливом провокаційних чинників, наприклад, інформації, яку ми почерпнули з книги, фільму тощо.

Коли ж ми спроможні створити в уяві абсолютно нові самодіяльні образи, які нам ніколи раніше не траплялися, то можемо стверджувати, що володіємо творчою уявою.

Особливу цінність має перспективний характер уявлення, тобто його роль у передбачен­ні й плануванні майбутніх подій з прогнозуванням, як розвиватимуться ті або інші ситуації.

Різновидом уявлень є мрії. Їх можна розглядати як своєрідний комплекс свідомих і творчих образів, пов’язаних з прагненнями, бажаннями людини стосовно майбутнього. Вони можуть бути пов’язані з умовами й засобами, необхідними для їх здійснення, хоча часто-густо, особа, яка віддається мріям, абсолютно не зважає на фактор реальності.

Процеси уяви. Процеси уяви мають аналогічно-синтетичний характер. Творення обра­зів уяви відбувається різними способами, прийомами. Найпростішим є аглютинація (лат. agglutinatio - склеювання) - механічне поєднання в новому образі елементів і властивостей, які у повсякденному житті не поєднуються. Таким був шлях творення давніх образів, що поєднують частини тіла людини, тварини чи птиці: кентавр, русалка, крилатий кінь Пегас та ін. Аглютинацію використовують не лише у фольклорній творчості, а й техніці (тролейбус, акордеон, гідролітак та ін.).

Гіперболізація (гр. huperbole - перебільшення) - збільшення предмета або кількості його частин. Вона широко використовується в літературі, фольклорі, у створенні дружніх шаржів. Прикладом гіперболізації є велетень Гулівер, семиголовий змій тощо.

Літота (гр. litotes - простота) - навмисне зменшення предмета, недомовленість. За її допомогою створені казкові образи дівчинки Дюймовочки, хлопчика-мізинчика, гномів тощо. Збільшення і зменшення розмірів невипадкові, а завжди вмотивовані.

Загострення - наголошування на окремій частині або властивості образу. Використо­вується при створенні дружніх шаржів і карикатур.

Схематизація - формування образу уяви, під час якого уявлення зливаються, відмінно­сті між ними стираються, а риси схожості виступають на перший план.

У художній літературі, живописі, скульптурі використовується і типізація - виділення сутнісного в однорідних фактах і втілення його в конкретному образі.

Для патологічних станів характерні обсесійніуявлення, тобто поява нав’язливих образів, яких хворий, незважаючи на всі свої зусилля та боротьбу з ними, не може позбутися.

Педагогічний контроль над уявою.

Вправи уяви. Педагог має потурбуватися про те, аби скеровувати і розвивати уяву сту­дентів. Це можна здійснювати шляхом:

а) Отримання і розвитку фантазії. Адже існує вдалий вислів про те, що «уява є доброю прислужницею, але поганим господарем». Ще Дж. Локк довів, що страх перед темнотою виникає внаслідок непомірного збудження уяви. У багатьох вихованців кінофільми жахів здатні настільки збуджувати уяву, що можуть становити вже моральну загрозу і навіть спричиняти розлади фізичного здоров’я. Водночас, педагог має пам’ятати, що схильність до мрійливості слід розвивати, підсилювати, оскільки вона завжди сприяла пробудженню багатьох поетичних талантів.

б) Культивування уяви. Стримуючи конкретні напрями і форми уяви, педагог повинен розвивати її у здорових і корисних напрямах. Розвиток уяви у здоровому вияві є корисним уже тому, що завдяки йому відбувається підготовка до виконання серйозної розумової праці.

Розвиваючи уяву, викладач повинен методично впливати на виховання. Розповідаючи якесь змістовне оповідання в яскравій, систематичній формі, він дисциплінує думку слу­хача, діє на його почуття.

Більша частина викладання предметів, оскільки вона торкається конкретних фактів, спрямовується на розвиток уяви. Перше, на що викладачеві слід звернути увагу, це - фор­ма викладу матеріалу. Для належної форми необхідним є скрупульозний відбір вживаної лексики Мова повинна бути водночас і зрозумілою, і виразною. Педагог має вміло вико­ристовувати метафори, фразеологічні звороти, прислів’я, приказки тощо.

До того ж, викладач повинен повертати розум вихованця до його власних попередніх переживань, спонукаючи його пригадати такі факти, які здатні допомогти зрозуміти нові.

Культивування уяви в усвідомленні фактів власного внутрішнього життя має відбуватися у взаємозв’язку із розумінням душевного життя інших.

Раціональною формою освоєння дійсності є пам 'ять. Вона виконує функцію людського мозку.

7.8.