Хіміопроменеве лікування хворих на рак стравоходу

У середині 70-х років рядом авторів (I. Wodinsky і співавт., 1974) був показаний радіосенсибілізуючий ефект цисплати­ну, обумовлений взаємодією препаратів платини з ДНК з утворенням поперечних зв'язків.

У 80-і роки з'явилися повідомлення про результати до­сліджень, в яких застосовувалася неоад'ювантна променева терапія разом з цисплатином і 5-фторурацилом. При після­операційному морфологічному дослідженні в 25-30% хво­рих не виявляли ознак пухлини. У зв'язку з цим було проведено 4 рандомізованих дослідження, в яких порівню­валися результати чисто оперативного лікування з доопера- ційною хіміопроменевою терапією і подальшою операцією. Результати трьох з чотирьох досліджень не підтвердили сподівання на більш високу ефективність комбінованої терапії.

Тим не менш, більшість дослідників досить обґрунтова­но вважають, що \\еоад'ювантна хіміопроменева терапія дозволяє підвищити резектабельність, не погіршує безпосе­редніх післяопераційних результатів, дозволяє в більшості випадків ліквідувати дисфагію і поліпшити якість життя хворих, дозволяє знизити в 2-3 рази променеве навантажен­ня, необхідне для досягнення регресії пухлини на 50%, може вважатися альтернативним методом терапії в групі хворих літнього віку і таких, що страждають на тяжку супутню патологію.

Тому в ряді країн неоад'ювантна радіохіміотерапія в ком­бінованому лікуванні раку стравоходу вважається на сьо­годнішній день стандартним методом лікування, незважа­ючи на те, що дає ефект не більш ніж у 50% хворих.

Що стосується неоад'ювантної хіміотерапії, то її ефек­тивність, у порівнянні з радіохіміотерапією, невелика і не дає підстав рекомендувати широке застосування цього ме­тоду в клініці. Застосування хіміотерапії в ад'ювантному режимі також, за даними ряду проспективних досліджень, не призводить до поліпшення результатів лікування пухлин стравоходу, але може вважатися обґрунтованим при різних несприятливих факторах прогнозу. У зв'язку з цим, хворим з місцеворозповсюдженими формами раку стравоходу доц­ільно комплексне лікування з 3-5 курсами ад'ювантної поліхіміотерапії препаратами платини, блеоміцину, метот­рексату, циклофосфану, етопозиду. При розповсюдженому пухлинному процесі поліхіміотерапія, у ряді випадків, дає можливість тимчасово поліпшити якість життя хворих і уникнути симптоматичних операцій, тому її застосування, при відсутності протипоказань, цілком виправдано.