Прогноз і віддалені результати лікування раку стравоходу

Прогноз при PC не можна вважати задовільним, розкид показників 5-річного виживання за літературними даними коливається в межах від 4% до 14%. При хірургічному лікуванні в середньому 5-річний строк переживають 25-35% оперованих: у хворих, які перенесли радикальні операції, цей показник складає 48,8%, утих, що перенесли паліативні операції — тільки 4,9%.

При комбінованому лікуванні подібна закономірність зберігається: 5 років спостереження переживають близько 35-40% хворих, утому числі 56,6% пацієнтів після радикаль­них операцій і тільки 7% — після паліативних. При ком­плексному лікуванні після радикальних операцій більше 5 років живуть 57,1% хворих, після паліативних операцій виживання досягає 30,8%.

Рак стравоходу без лікування завжди має поганий про­гноз. Хворі з нерезектабельною пухлиною, як правило, гинуть протягом року. Середня тривалість життя таких хворих не перевищує 5-8 міс. з моменту появи ознак хво­роби. Хоча при ранній діагностиці зареєстровані випадки тривалості життя до 6 років без будь-якого лікування.

Прогноз захворювання при променевій терапії залежить від форми росту пухлини. Найгіршими є результати при ендофітній формі росту. Трирічне виживання у цій групі складає 6,0%, тоді як при екзофітному рості воно досягає 27%.

Застосування променевої терапії за паліативною програ­мою дозволяє 7-10,4% хворих пережити більше року. Оче­видно, можливості променевої терапії ще далеко не вичер­пані. Підвищення її ефективності, буде пов'язано з удоско­наленням методик опромінення, збільшенням чутливості пухлини до опромінення за рахунок використання радіо- сенсибілізуючих препаратів і сполучення променевої терапії з хіміотерапією та імуностимулюючим впливом.

На віддалені результати лікування суттєво впливає ступінь поширеності пухлинного процесу.

Локалізація пухлини в стравоході також значно впливає на прогноз захворювання. За даними інституту ім.О.П. Герцена, при ураженні верхньої третини органа після хірур­гічного лікування практично усі хворі не доживають до 5 років, а при комбінованому — 5-річне виживання досягає 15-20%; при локалізації пухлини в середній третині в групах комбінованого лікування 5-річне виживання дорівнює 30- 35%, а при хірургічному — менше 10%; комбіноване ліку­вання при ураженні нижніх сегментів стравоходу дає 5- річне виживання у 35-45% пацієнтів, хірургічне — у 25% хворих.

Поліпшення віддалених результатів лікування раку стра­воходу пов'язано з широким впровадженням методів ран­ньої діагностики й удосконаленням методик комбінованого і комплексного лікування.

Перспективи ранньої діагностики раку стравоходу вклю­чають два основних напрямки:

— по-перше, рання діагностика плоскоклітинного раку стравоходу в осіб груп ризику під час проведення профілак­тичного ендоскопічного дослідження.

— по-друге, розробка стратегії діагностики і лікування стравоходу Барретта.

D.Provenzale і співавт. на підставі аналізу результатів виживання пацієнтів із СБ, а також економічної ефектив­ності ендоскопічного скринінгу, показали, що:

— при дисплазії легкого і помірного ступеня контрольні ендоскопічні дослідження необхідно повторювати кожні 2- 3 роки,

— при тяжкій дисплазії методом вибору є хірургічне лікування (езофагектомія).

У пацієнтів з низьким ризиком розвитку раку (жінки, пацієнти, які не палять і не вживають алкоголь і т.і.) ендоскопічний скринінг 1 раз у 2-3 роки є достатнім, у той час, як у групі з високим ризиком розвитку аденокарцино­ми (курці і чоловіки, що вживають алкоголь) — необхідний щорічний ендоскопічний скринінг із полібіопсією.

На консенсусній конференції VI Всесвітнього конгресу Міжнародного товариства з захворювання стравоходу (ISED) були сформульовані стандарти ендоскопічного дослідження і морфологічної оцінки біоптата при стравоході Барретта і тяжкої дисплазії (схема 1-2).

Що стосується ранньої діагностики плоскоклітинного раку стравоходу, то вона повинна базуватися, насамперед, на динамічному спостереженні за хворими груп підвищено­го ризику виникнення раку стравоходу, що включають:

— курців і чоловіків, що вживають алкоголь, котрі страж­дають на хронічні захворювання стравоходу;

— особи, що страждають на хронічні і передракові зах­ворювання стравоходу;

Схема 1. Протокол скринінгу пацієнтів зі стравоходом Баррета (international Society for Esophageal Diseases, 1996).

Схема 2. Алгоритм скринінгу пацієнтів зі стравоходом Барретта з тяжкою дисплазією (international Society for Esophageal Diseases, 1996)

— особи з післяопіковими рубцевими стенозами страво­ходу;

— особи, які працюють з професійними шкідливостями.

Спостереження за цими хворими передбачає обов'язкове щорічне ендоскопічне дослідження, а при наявності ознак дисплазії дослідження проводиться 2-3 рази на рік.

Крім того, одним з важливих принципів діагностики повинна бути настороженість медичних працівників, спря­мована на обов'язкове виконання ендоскопічного дослід­ження при наявності найменшої підозри на рак стравоходу, або в тих випадках, коли наявна клінічна картина не вик­лючає навіть мінімальної можливості цього захворювання. Профілактика раку стравоходу

У профілактиці PC велике значення має усунення різних факторів, котрі збільшують ризик розвитку захворювання — це, насамперед, боротьба з курінням та вживанням алкого­лю, усунення з раціону гострої, гарячої, жирної, подразню­ючої і травмуючої слизову стравоходу (пересмажена, суха страва, сира риба, яка має дрібні кісточки) страви.

В регіонах з високою мінералізацією питної води, деф­іцитом вітамінів, цинку, молібдену та іншими несприятли­вими гідрогеохімічними факторами доцільним треба вважа­ти очищення води і профілактичне приймання харчових добавок та вітамінних комплексів, які містять необхідні мікроелементи. При недостачі вітамінів у їжі, вживанні продуктів, у яких в результаті неправильного зберігання могли утворитись канцерогенні гриби і нітрозаміни, необ­хідно приділяти увагу якості продуктів і включенню до раціону харчування достатньої кількості овочів і фруктів.

Для осіб, які страждають різними передраковими і хро­нічними захворюваннями стравоходу, дуже важливим проф­ілактичним заходом є організація диспансеризації з регу­лярними курсами профілактичної терапії та ендоскопічни­ми дослідженнями з морфологічним моніторингом розвит­ку процесів дисплазії в слизовій стравоходу. Аналогічні заходи виправдані у працівників професій, пов'язаних з підвищеною частотою раку стравоходу: працівники гумової (нітрозаміни) і поліграфічної (бензол, азбест) промисло­вості.