ВІДДАЛЕНІ РЕЗУЛЬТАТИ ЛІКУВАННЯ РАКУ ПРЯМОЇ КИШКИ

За даними американських проктологів, загальне 10-річне виживання при захворюванні на РПК складає 45%. При захворюванні на рак, обмежений слизовою оболонкою, ви­живання складає 80-90%, при пухлинах, обмежених регіо- нарними лімфатичними вузлами — 50-60%.

Основні фактори, що впливають на прогноз хірургічного лікування раку товстої кишки: поширеність пухлини по колу кишкової стінки, глибина проростання, анатомічна і гістологічна будова пухлини, регіонарне і віддалене метаста­зування. Після резекції печінки з приводу ізольованих метастазів 5-річне виживання складає 25%, після резекції легень з приводу ізольованих метастазів — близько 20%.

П'ятирічне виживання після радикальних операцій при захворюванні на рак прямої кишки серед наших пацієнтів склало 60%, рецидиви захворювання виникли в 7,5% хво­рих, віддалені метастази — у 20,1%. Застосування комбіно­ваних методів лікування скоротило в три рази кількість рецидивів захворювання в порівнянні з чисто хірургічним лікуванням. П'ятирічне виживання після пробних і симп­томатичних операцій таке ж, як і при паліативних резекціях та екстирпаціях прямої кишки (12,2% і 10%, відповідно), однак, якість життя після паліативних операцій, у зв'язку з відсутністю колостоми, значно вища.

Віддалені результати лікування не відрізнялися в чо­ловіків і жінок, у хворих до 40 років і від 40 до 60 років — були наближеними (74% і 78%, відповідно), а в групі хворих, де понад 60 років — п'ятирічне виживання значно знижуєть­ся -42,1%, що, очевидно, зумовлено летальністю від су­путніх захворювань. У залежності від локалізації пухлини, п'ятирічне виживання розподілилося таким чином: аналь­ний канал — 48%, нижньоампулярний відділ — 58%, серед- ньоампулярний відділ — 59%, верхньоампулярний відділ — 64%, ректосигмоїдний відділ — 67%. Гістологічна структура пухлини також виявила розходження у виживанні хворих: плоскоклітинний рак — 74%, аденокарцинома -62%, сли­зова аденокарцинома — 45%, недиференційований рак — 35%.

Групування хворих за стадіями дало такі результати п'я­тирічного виживання: Т₁₂ N_o М_о — 86%, Т₃₄ N_o М_о — 65%, Т₁₄ N_{x 3} М_о — 40,2%, Т_{х 4}N⁰’³ М₃ — 6,5%, причому N₃ ближче до N_o (58,3% і 67,5%, відповідно), а при N₂ і N₃ п'ятирічне виживання різко знижується — 30% і 27%.

П'ятирічне виживання у залежності від способу опера­тивного втручання наближено до результатів, отриманих при різній локалізації пухлини: екстирпація прямої кишки

— 42%, черевно-анальна резекція прямої кишки з демуко- зацією анального каналу — 58%, наданальна резекція пря­мої кишки — 83%, проксимальна резекція прямої кишки типу Дюамеля — 66%, черезчеревна резекція прямої кишки

— 67%. Результати, котрі подають надію, отримані при пухлинах нижньоампулярного відділу прямої кишки: п'яти­річне виживання після черевно-анальної резекції склало — 63%, а після черевно-промежинної екстирпації — 51%. При пухлинах анального каналу після черевно-анальних резекцій п'ятирічне виживання також вище показників після екстир­пації прямої кишки і досягає 53%. Одержані результати розвінчують міф про нерадикальність черевно-анальних резекцій у разі дистального раку прямої кишки в порівнянні з екстирпаціями.

Дуже перспективною представляється група хворих на рак прямої кишки при Т_{3 4}, в яких відзначена повна резор­бція пухлини після неоад'ювантної інтенсивно-розщепленої променевої терапії на фоні ендолімфатичної хіміотерапії 5- фторурацилом: п'ятирічне виживання у цій групі склало 91%.