ЛІКУВАННЯ РАКУ ОБОДОВОЇ КИШКИ

На сьогоднішній день найпоширенішою може вважати­ся така схема лікування раку ободової кишки з урахуванням ступеня поширеності пухлинного процесу:

0 стадія — зсічення пухлинного осередку або поліпа в межах здорових тканин;

I стадія — хірургічне лікування;

II стадія:

• Хірургічне лікування

• Ад'ювантна терапія окремим хворим з поганим про­гнозом і високим ризиком рецидиву захворювання.

III стадія:

• Хірургічне лікування

• Ад'ювантна терапія

IV стадія:

• Хірургічне лікування:

— видалення первинної пухлини або накладення об­хідного анастомозу у випадку неможливості видалення пух­лини;

— видалення ізольованих віддалених метастазів (печ­інка, яєчники, легені).

• Хіміотерапія.

• Променева терапія.

• Симптоматичне лікування.

При цьому, відразу ж треба обмовитися, що в багатьох крупних центрах накопичений величезний позитивний досвід комбінованої терапії раку ободової кишки з застосу­ванням різних сполучень хіміопроменевої терапії в неоад'ю- вантному (передопераційному) і ад'ювантному (післяопера­ційному) режимах, але сьогодні немає однозначних реко­мендацій відносно доцільності проведення передоперацій­ної променевої і хіміотерапії у хворих на рак ободової кишки, незважаючи на велику кількість публікацій, які свідчать про їх ефективність.

Хірургічне лікування раку ободової кишки

Хірургічне лікування залишається основним методом ліку­вання раку ободової кишки. Тактика лікування хворих на рак ободової кишки протягом усієї, більш ніж 170-річної, історії її розвитку була спрямована, головним чином, на усунення симптомів захворювання і зниження післяопераційної ле­тальності. Якості життя хворого не приділялося особливої уваги. Хірургічні втручання при наявності ускладнених форм раку розділялися на два чи три етапи. Це подовжувало строки лікування і, в свою чергу, породжувало нові проблеми.

Першу успішну резекцію сигмовидної кишки з приводу раку, з первинним відновленням безперервності анастомо­зом «кінець у кінець», успішно виконав у 1833 році Reubard, хворий помер від рецидиву через 10 місяців.

Резекція сліпої кишки вперше була виконана Kraussold у 1879 році, двоетапну резекцію ілеоцекального кута вико­нав у 1881 р. Maydl, а одномоментну — у 1884 р. Billroth.

В Росії першу успішну резекцію правої половини ободо­вої кишки при раку виконав у 1886 році Є.В.Павлов.

Для підвищення радикалізму операції спочатку Е.П.Ф- ранцьке (1896), потім В.Н.Розанов (1901) і Friedrich (1905) запропонували видаляти заочеревинну клітковину і лімфа­тичні вузли.

Hochenegg (1895) розробив і застосував у клініці двомо- ментну резекцію ободової кишки, згодом цей напрямок розробляли В.А.Оппель (1913) і Gossett (1933).

Heinecke (1886) запропонував виводити уражену ділянку кишки в рану. Великий внесок у розробку багатомомен- тних операцій вніс Miculicz (1902), який запропонував багатомоментний спосіб резекції, котрий полягає у виве­денні ураженої кишки з пухлиною на передню черевну стінку з подальшою її резекцією і закриттям нориці. Цю відому методику, удосконалив 1.1. Греков (1928), розробив­ши метод двомоментної резекції товстої кишки. Після формування анастомозу, виведену на передню черевну стінку кишку з пухлиною резецюють через 4 дні й уши­вають кукси кишок.

У 1898 році російський хірург Г.Ф.Цейдлер при кишковій непрохідності, обумовленій пухлиною лівої половини обо­дової кишки, запропонував накладати фістулу на сліпу кишку, а резекцію кишки і накладення анастомозу викону­вати в більш пізній строк, після поліпшення стану хворого. У 1903 році Schloffer запропонував трьохетапний спосіб операції, який є доповненням до операції Цейдлера, і одер­жав популярність як операція Цейдлера-Шлоффера. На першому етапі формувалася цекостома, на другому резецю- валась кишка з пухлиною. Під час третьої операції колос- тома закривалася.

В міру удосконалювання хірургічних методик, уже на XIII з'їзді російських хірургів у 1913 році було прийняте рішення про застосування багатомоментних операцій тільки в тих випадках, коли є кишкова непрохідність.

На І Всеукраїнському з'їзді хірургів у 1926 році, в резуль­таті обговорення питань хірургічного лікування раку обо­дової кишки, були прийняті пропозиції про виконання, в основному, одностайних операцій. Виступаючий на цьому з'їзді, М.М.Петров звернув увагу на принцип індивідуаль­ного підходу у виборі методу операції: «...на двомоментний спосіб дивлюся не як на конкуруючий з одномоментним, але як резервний у випадку труднощів будь-якого порядку».

Рівню сучасних вимог, безумовно, відповідають одномо- ментні хірургічні втручання при усіх локалізаціях раку обо­дової кишки. Багатомоментні операції застосовуються тільки за спеціальними показниками при ускладненому перебігу захворювання. Правда, із впровадженням ендоскопічної хірургічної техніки в ряді країн при раку ободової кишки, ускладненому непрохідністю, широке розповсюдження одер­жали, власне кажучи, двомоментні операції, з виконанням на першому етапі розвантажувальної ендоскопічної колос- томії.