Діагностика раку прямої кишки

Діагностика раку прямої кишки не представляє труд­нощів. Рак прямої кишки належить до візуальних пухлин і в 50-75% випадків досить ректального пальцевого дослі­дження для встановлення діагнозу.

Ендоскопічне дослідження — ректороманоскопія з біопсією пухлини обов'язкова для верифікації діагнозу, з метою вив­чення вищерозташованих відділів товстої кишки показана колоноскопія.

Ендоректальне УЗД (у разі раку прямої кишки) дозволяє визначити проростання пухлини в суміжні органи (піхву, передміхурову залозу). КТ і УЗД, сцинтиграфію печінки — проводять для виключення метастазів у цей орган, які часто зустрічаються.

Іригоскопія (контрастне дослідження товстої кишки з барієм) дозволяє установити локалізацію і довжину пухли­ни, її розміри, оцінити стан усієї товстої кишки. При підозрі на гостру кишкову непрохідність необхідна оглядова рен­тгенографія органів черевної порожнини.

Лапароскопія показана для виключення генералізації зло­якісного процесу.

Проба на приховану кров (гемокульт-тест) — у хворих з високим ризиком варто часто проводити подвійну пробу на приховану кров у калі і рекомендувати подальше ретельне обстеження при виявленні незрозумілої крововтрати.

Визначення раковоембріонального антигену (РЕА) не застосовують для скринінгу, але цей метод може бути ви­користаний при динамічному спостереженні за хворими з карциномою товстої кишки після лікування; підвищення рівня РЕА може свідчити про розвиток рецидиву або мета­стазів.

Диференційна діагностика

При наявності скарг, що вказують на патологію прямої кишки (неприємні відчуття, порушення дефекації, пато­логічні виділення), необхідне повне обстеження до встанов­лення діагнозу, яке обов'язково включає пальцеве ректальне дослідження і ректороманоскопію.

Певну складність представляє диференціальна діагности­ка раку прямої кишки і геморою, що кровоточить, з приводу якого «лікуються» до встановлення правильного діагнозу до 80% хворих на рак прямої кишки. Варто виходити з того, що геморой не виключає раку прямої кишки і часто суп­роводжує його. Тому в тих випадках, коли при обстеженні хворого з приводу наявності крові в калі виявлений гемо­рой, доцільно виконання тотальної колоноскопії (у крайнь­ому випадку — іригоскопії) для виключення наявності розташованої проксимальніше ракової пухлини, або неспе­цифічного виразкового коліту або доброякісних пухлин.

Рання діагностика і скринінг РПК

Враховуючи тривалий безсимптомний перебіг раку пря­мої кишки, виявлення захворювання в ранніх стадіях диктує необхідність активної діагностики (скринінгу) пухлинного процесу на доклінічній стадії.

Американське товариство з вивчення раку рекомендує кілька можливих варіантів скринінгу колоректального раку:

- щорічний гемокульт-тест;

- колоноскопія (ректороманоскопія) кожні 5 років;

- щорічний гемокульт-тест + колоноскопія (ректорома­носкопія) кожні 5 років;

- іригоскопія з подвійним контрастуванням кожні 5 років;

- колоноскопія кожні 10 років.

З появою найменших скарг, які можуть вказувати на патологію прямої кишки (неприємні відчуття, порушення дефекації, патологічні виділення), необхідне повне обсте­ження, що включає пальцеве ректальне дослідження і рек- тороманоскопію.

Через відсутність патогномонічних симптомів раку пря­мої кишки його скринінг може бути заснований на гемо- культ-тесті, який варто проводити, відповідно до рекомен­дацій Європейського комітету з питань боротьби з раком, щорічно двічі всім особам, у віці 50-74 років, які не мають «кишкових скарг». Позитивний тест є показанням до обо­в'язкової ректороманоскопії.

На думку більшості дослідників, гемокульт-тест є не тільки єдиним методом скринінгу колоректального раку, але і досить ефективним способом зниження смертності від цього захворювання.

Досить ефективним заходом може бути регулярне щор­ічне пальцеве ректальне дослідження всіх пацієнтів, стар­ших 45-50-річного віку, які звертаються за медичною допо­могою з приводу будь-яких інших захворювань.

Для хворих з супутньою передпухлинною патологією обов'язковими повинні бути регулярні ендоскопічні (ректо- романоскопія) дослідження не рідше 2-х разів на рік. При підозрінні на генетично детерміновану передпухлинну па­тологію показано генетичне тестування з подальшим актив­ним диспансерним спостереженням.

Одним з методів скринінгу серед осіб з підвищеним ризиком розвитку колоректального раку може бути визна­чення рівня раково-ембріонального антигену (РЕА) з обо­в'язковим вивченням його динаміки, підвищення показни­ка є показанням для поглибленого обстеження пацієнта.

Останніми роками привертає увагу розроблювана мето­дика генетичного скринінгу пухлин товстої кишки, засно­вана на виявленні мутантних генів ТР53, ВАТ 26, R — RAS в ДНК клітин колоректального раку, які виділяються з калом. Методика перебуває в стадії розробки, але представ­ляється дуже перспективною.