Статистика, захворюваність та епідеміологія раку прямої кишки

Рак прямої кишки належить до найбільш розповсюдже­них пухлинних захворювань. Щорічно у світі захворюють на цю патологію 500-600 тисяч чоловік і рівень захворюваності продовжує зростати.

За рівнем захворюваності розрізняють країни з дуже високою захворюваністю — США, Канада, Англія, країни Північної Європи і Південно-східної Азії, з помірною — південь Європи, Австралія і низька захворюваність — Аф­рика.

Рак товстої кишки частіше виникає в осіб, яким понад 40-60 років, максимум захворюваності припадає на вікові групи, де більше 70 років. Захворюваність у віковій групі 60- 69 років майже в 10 разів перевищує рівень захворюваності у віці 40-49 років і досягає 330 на 100 тисяч населення. Середній вік виникнення раку прямої кишки — 60 років. В осіб з родинним поліпозом товстої кишки і неспецифі­чним виразковим колітом рак прямої кишки може розви­ватися раніше.

Останні десятиліття характеризуються неухильним рос­том захворюваності на рак прямої кишки. У США він займає за частотою друге місце слідом за раком шкіри. Щороку в США відзначається близько 150 тисяч нових випадків колоректального раку. У європейських країнах 25- 30% усіх злоякісних пухлин шлунково-кишкового тракту представлені раком прямої кишки.

В Україні рак прямої кишки посідає 5 місце в загальній структурі захворюваності на злоякісні новоутворення з явною тенденцією до підвищення. В Донецькій області за останні ЗО років захворюваність на рак прямої кишки зросла з 4 до 16 випадків на 100 000 населення, при цьому виявлення пухлин даної локалізації в далеко зайдених стадіях усе ще складає 50-70%.

Вважається, що 60-80% пухлин товстої кишки обумов­лені впливом канцерогенних факторів зовнішнього середо­вища, а 10-30% — генетично детерміновані. В даний час розглядаються такі основні фактори ризику захворювання на рак прямої кишки:

• Вік понад 50 років.

• Особливості харчування.

• Генетичні фактори (дифузний родинний поліпоз; син­дром Гард-нера-Тернера; синдром Пейтця-Єгерса; хвороба Тюрка).

• Попередні захворювання: аденоми ободової кишки; виразковий коліт; хвороба Крона; раніше перенесений рак ободової кишки, жіночих геніталій або молочної залози.

• Наявність в анамнезі раку товстої кишки у кровних родичів.

Вік розглядається як один з важливих факторів ризику розвитку раку прямої кишки. Відомо, що після 40-45 років у практично здорового населення зростає кількість аденом і новоутворень товстої кишки, що є передраковими захво­рюваннями. В осіб, яким понад 40 років, аденоми розви­ваються в 5-10%, надалі з віком частота їх збільшується і до 50-59 років досягає 34%-35%.

Тому на даний час практично всі програми скринінгу раку прямої кишки орієнтовані на обов'язкове обстеження населення, де більше 45-50 років, навіть при відсутності клінічних проявів дисфункції кишечника.

Особливості харчування є причиною третини всіх пухлин людини і розглядаються як фактори ризику розвитку і, у той же час, можливої профілактики раку товстої кишки.

Надмірне харчування і, особливо, вживання тваринних жирів, значно підвищують ризик розвитку раку прямої кишки.

Висока кількість у раціоні м'яса (особливо яловичини і свинини) і зменшення клітковини і тваринного жиру при­скорює ріст кишкових бактерій, які виробляють канцеро­гени. Цей процес здатні стимулювати солі жовчних кислот. Природні вітаміни А, С, Д і Е інактивують канцерогени, а турнепс і цвітна капуста індукують експресію бензпірен- гідроксплази, здатної інактивувати поглинені канцерогени. Відзначено різке зниження випадків захворювання серед вегетаріанців.

Висока частота колоректальних карцином серед праців­ників виробництв, пов'язаних з використанням азбесту, лісопилок.

Щоденне вживання більше двох порцій алкоголю (по ЗО мл) збільшує ризик розвитку раку товстої кишки в 2 рази, а надмірне споживання пива особливо збільшує ризик ви­никнення раку прямої кишки.

Знижують ризик виникнення раку товстої кишки:

• Вживання їжі з підвищеною кількістю клітковини

• Вітаміни А, С, D, Е

• Кальцій

• Ацетилсаліцилова кислота