АНАТОМІЯ І ФУНКЦІЯ ПРЯМОЇ КИШКИ

Пряма кишка, не відповідаючи своїй назві, проходить далеко не прямо. Якщо дивитися збоку, то можна бачити, що вона утворює 8-подібний вигин, верхній, більший кінець якого повторює вигин крижів.

Ембріологічно розвиток прямої кишки починається зі зрощення двох окремих трубок. Велика, верхня частина кишки, довжиною приблизно 10-12 см, називається ампу­лою прямої кишки, вона ектодермального походження і вистелена циліндроклітинним епітелієм. Нижня, більш коротша, усього близько 3 см, частина кишки — це аналь­ний канал, він ендодермального походження і вистелений плоскоклітинним епітелієм.

Зовнішнім кінцем анального каналу є анальний або задньопрохідний отвір. Верхній, внутрішній кінець його — аноректальна лінія, по цій лінії без чіткої межі зустрічаєть­ся два види епітелію. На цій ділянці слизова утворює 8- 10 подовжніх Морганійових складок, які внизу, на рівні аноректальної лінії закінчуються в горбках анального ка­налу.

Ампула прямої кишки, це власне пряма кишка, є найбільш широкою частиною товстої кишки. Основною функцією прямої кишки є затримка калу і газів, що йдуть зверху доти, поки не настане довільний акт дефекації. Цю здатність називають континенцією. Втрата її значно погіршує якість життя і є для хворого серйозною проблемою. Континенція — результат складної діяльності, гармонічного функціону­вання органів континенції.

Континенція забезпечується за рахунок складної системи запираючих м'язів. Гладка внутрішня циркулярна мускула­тура прямої кишки охоплює і дві верхні третини анального каналу.

Зовнішній (довільний) запираючий м'яз складається з декількох частин. Якщо починати збоку шкіри, то найбільш поверхневою є підшкірна частина, тонким кільцем охоп­лююча анальний отвір. Наступна, більш глибока частина зовнішнього сфінктера — його поверхнева частина. Цей овальний м'яз складається з двох напівкіл, котрі почина­ються від куприка у вигляді анально-куприкової зв'язки. Пізніше, перетворюючись у м'яз, вони з боків охоплюють анальний канал, закінчуючись спереду в сухожильному центрі промежини.

Найбільш сильною і важливою частиною зовнішнього сфінктера є його глибока частина. Вона знову утворює повне кільце навколо середньої третини анального каналу.

До запираючої м'язової системи прямої кишки належить і м'яз, котрий піднімає задній прохід, особливо важлива його частина, яка зветься пуборектальною.

Окремі автори по-різному оцінюють значення різних складових частин запираючої системи. Так, Bacon довів найбільш важливе значення глибокої частини зовніш­нього анального сфінктера, тоді як Stelzner вважає найбільш важливою функцію внутрішнього сфінктера. Очевидно, що великі пошкодження запираючої муску­латури призводять до моторної інконтиненції, пору­шення запираючої функції. Для повноцінного функц­іонування запираючого апарату необхідна і широка повноцінна іннервація. Будь-яка операція, що супро­воджується широким препаруванням у нижньому відділі прямої кишки, погіршує іннервацію і призводить до зниження запираючої здатності навіть у тому випадку, якщо самі запираючі м'язи не пошкоджуються. Таке порушення запираючої функції називають невроген­ною інконтиненцією. Стиск прямої кишки стає недо­сконалим і в тих випадках, якщо видаляють слизову оболонку, коли інші шари прямої кишки і їх іннервація залишаються повноцінними (сенсорна інконтиненція). У нормальних умовах напруження ампули викликає стиск сфінктерів, але під впливом надмірного напру­ження ампули орган континенції розслаблюється і починається випорожнення. Повна запираюча здатність, а також здатність здійснювати відмінність між випо­рожненням і газами, які відходять, зберігається тільки в тому випадку, якщо після хірургіч-ного втручання вдається зберегти хоча б частину всіх компонентів за­пираючого апарату.