Ускладнені форми раку ободової кишки

У залежності від розвитку клінічної картини захворюван­ня, захворювання на РОК можна розділити на дві групи: з неускладненим і з ускладненим перебігом. Ускладнені фор­ми раку ободової кишки зустрічаються в 40-84,8% випадків, цілком очевидно, що практично всі подібні випадки нале­жать до розповсюдженого пухлинного процесу.

Обтураційна непрохідність відзначається як найчастіше ускладнення і спостерігається, частіше, при раку сигмовид­но! кишки, тому що просвіт сигми вужчий, в порівнянні з іншими відділами, а калові маси, що проходять через її просвіт, уже сформовані. Крім того, у лівій половині обо­дової кишки пухлини частіше мають ендофітний ріст, що швидше призводить до розвитку кишкової непрохідності.

При раку правої половини ободової кишки явища непро­хідності звичайно виникають при пухлинах великих розмірів, тому що пасаж рідкого кишкового вмісту зберігається навіть при звуженні просвіту кишки до 0,8-1 см.

Провісниками виникнення кишкової непрохідності мо­жуть бути приступи болів у животі. У залежності від лока­лізації пухлини болі відзначаються або в правій клубовій зоні, або в правому підребер'ї. Болі носять приступоподіб- ний характер і супроводжуються напругою м'язів передньої черевної стінки. Таким хворим часто ставляться діагнози: апендицит, гострий холецистит, ниркова колька, виразкова хвороба дванадцятипалої кишки. Болі поступово стають більш тривалими, до них приєднуються порушення кишко­вої прохідності — запори, проноси, здуття кишечника, гур­чання в животі, затримка випорожнення і газів. Спочатку локалізація болю відповідає розташуванню пухлини, потім, у міру збільшення кишкової непрохідності, вони стають приступоподібними, більш розлитими.

При пухлинах лівої половини товстої кишки клініці пе­редують чергуючі запори і проноси з рясним смердючим рідким випорожненням.

Втрата води, електролітів та інші порушення обміну ре­човин призводять до глибоких змін гомеостазу, порушення функції внутрішніх органів і, нерідко, до вираженої інток­сикації.

У 5,1-7% випадків зустрічається перфорація кишки, час­тіше внаслідок розпаду пухлини. Крім того, при наявності вираженої кишкової непрохідності, проксимальніше пухли­ни (внаслідок збільшення діаметра кишки і розвитку тро­фічних порушень) може розвитися стоншення стінок киш­ки аж до їх розриву. Перфорація також може бути викли­кана каловими каменями в результаті пролежнів стінки кишки. Перфорація пухлини у вільну черевну порожнину призводить до перитоніту (обмеженого чи розлитого), пер­форація у сусідній порожнистий орган — до формування внутрішніх нориць (шлункових, товсто-тонкокишкових, сечоміхурних і т.і.). Наявність перфорації стінки кишки погіршує результати виживання в середньому на 10-15%.

Товстокишково-шлункова нориця проявляється смердю­чою відрижкою з каловим запахом, розладами випорожнен­ня після прийому рідкої страви, появою в калі зовсім неперетравленої їжі.

Товсто-тонкокишкові нориці частіше призводять до роз­ладів випорожнення і порушення засвоєння їжі, у залеж­ності від рівня ураження тонкої кишки.

При проростанні пухлини в черевну стінку і її розпаді утворюється зовнішня товстокишкова нориця. При перфо­рації задньої стінки кишки може виникнути заочеревинна флегмона чи абсцес.

При точковій перфорації стінки кишки, прикритій жи­ровими підвішувачами, сальником, тонкою кишкою, пар- ієтальною чи вісцеральною очеревиною і т.і., розвивається параколічний абсцес. Це ускладнення складає 0,8-35% ви­падків.

У 0,5-15% випадків рак ободової кишки ускладнюється кровотечею, яка рідко буває профузною. При раку правої половини ободової кишки кровотеча спостерігається у ви­гляді темної крові, рівномірно змішаної з каловими масами. При раку лівих відділів кровотеча виявляється у вигляді згустків темної крові і прожилок червоної на поверхні калових мас.

У 13-50% випадків при раку ободової кишки відзначаєть­ся анемія. Вона часто свідчить про зросшу активність зло­якісного процесу, про перевагу його над захисно-імунними силами організму. При ураженні раком правих відділів ободової кишки анемія зустрічається значно частіше і вва­жається патогномонічним симптомом для пухлин цієї ло­калізації.

У більшості хворих з анемією задовго до розвитку боль­ового синдрому і розладу дефекації з'являються ознаки порушення загального стану. Вони відзначають підвищену стомлюваність, загальну слабість, головні болі, погіршення апетиту, іноді субфебрильну температуру, запаморочення, нудоту, зниження працездатності, нерідко втрату ваги. Під час огляду таких хворих звертає на себе увагу блідість шкірних покривів, нерідко втрата ваги.