Ідеї взаємодії церкви і держави

Погляди Петра Могили на взаємодію церкви і держави по-різному, неоднаково сприймали і розвивали діячі Києво- Могилянської академії — Стефан Яворський, Феофан Прокопо­вич та ін. Стефан Яворський — професор Києво-Могилянської академії, а пізніше хранитель патріаршого престолу в Росії.

Одним з відомих тоді письменників, філософів Феофан Про­копович (1681—1736 рр.) пропагував перетворюючу діяльність Петра I, виступав прихильником прогресу та науки, учення Ко­перника і Галілея. Значне місце в творчості Феофана Прокопови­ча належить проблемам держави, абсолютної монархії, співвід- носин світської та церковної влади. В реформаційній діяльності Петра I вбачає прогресивність. Суть розробленої теорії просвіт­ницького абсолютизму полягала в обґрунтуванні пріоритету світ­ської влади, підпорядкуванні церкви державі, секуляризації, тоб­то перетворенню церковних і монастирських маєтностей у світські. Модифікуючи теорію природного права і суспільного договору, пристосовуючи її до умов України, Росії, Феофан Про­копович орієнтується на інтереси купців, мануфактурників, дво­рянства, а інтереси народу ігнорує. За теорією просвітницького абсолютизму монарх — це верховний носій державної влади, ставиться над усіма громадянами, а всі його дії спрямовані на за­гальну користь. Зрозуміло, що теорія просвітницького абсолюти­зму визнавала верховним носієм державної влади лише освічено­го, мудрого властителя — філософа на троні. Освіта і розвиток наук розглядалися як основа історичного процесу, сили держави і добробуту народу.