Обдарованість талант, геніальність

Сьогодні обдарованість тлумачать як складне і багатозначне поняття. Так, одні обда­рованість розглядають як загальні здібності, що зумовлюють широкі можливості людини для різних видів діяльності, інші - сукупність задатків, що є своєрідними природними передумовами здібностей.

Обдарованість - це високий рівень розвитку загальних і спеціальних здібностей, що є передумовою творчих досягнень.

Існує кілька типів індивідуальної обдарованості: раціонально-мислиннєвий — необхід­ний ученим, політикам, економістам; образно-художній — дизайнерам, конструкторам, художникам, письменникам; раціонально-образний — історикам, філософам, учителям; емоційно-почуттєвий — режисерам, літераторам тощо.

Обдаровані діти - це діти, які рано виявляють здібності та у своєму розвитку, набагато випереджають своїх ровесників. Наприклад, російський композитор Микола Римський-Кор- саков уже з дворічного віку добре грав на клавесині, а в чотири почав писати музику. Рано виявився малярський і поетичний хист у Т Шевченка. Уже в ранньому віці обдарованим дітям властива підвищена пізнавальна активність, яка забезпечує мимовільне пізнання навколишнього світу. Вони є справжніми маленькими трудівниками, які одержують задо­волення від праці. Проте ця категорія дітей неоднорідна. Серед них є малюки з прискоре­ним розумовим розвитком, з ранньою розумовою спеціалізацією та з деякими ознаками непересічних здібностей.

Обдаровані діти з прискореним розумовим розвитком (вундеркінди) часто вже в два-три роки виявляють велику розумову активність. Вони рано навчаються читати і рахувати, еру- дованіші за однолітків, у школі швидше засвоюють матеріал, а тому закінчують її раніше, ніж ровесники. Обдаровані діти з ранньою розумовою спеціалізацією мають підвищений інтерес до певної галузі знань.

Обдаровані діти з деякими ознаками непересічних здібностей не виділяються серед ро­весників високими успіхами у навчанні. Проте у них дуже добре розвинуті деякі пізнавальні процеси (пам’ять, уява, спостережливість), що є потенційними ознаками обдарованості і які згодом можуть розвинутися у спеціальні здібності.

Вивчення обдарованих дітей дало змогу встановити суттєві ознаки, які утворюють структуру розумової обдарованості. До них належать:

• велика уважність і зібраність, постійна готовність до напруженої праці;

• переростання готовності до праці в нахил, любов до праці, потреби;

• швидкість розумових процесів, підвищення здатності до аналізу й узагальнення, ви­сока продуктивність розумової праці.

Специфіка обдарованості кожної дитини полягає в спрямованості інтересів, потреб. Подальший розвиток здібностей такої дитини відбувається в конкретній діяльності.

Талант. Індивідуальні здібності в одній або кількох галузях діяльності називають та­лантом, а таких людей — талановитими.

Жодна окремо взята здібність не може бути талантом, навіть якщо вона яскраво вира­жена і має високий рівень розвитку.

Як здібності, талант є лише можливістю для набуття високої майстерності й великих успіхів у творчості, а творчі досягнення залежать від суспільно-історичних умов життя людей. Щоб досягти високої майстерності треба багато працювати. Талант виявляється лише в наполегливій праці. Люди, які досягли високого рівня майстерності і всесвітнього визнання, були титанами праці. Так, англійський природодослідник Чарлз Дарвін понад 30 років збирав наукові матеріали для книги «Походження видів». (Для студента з цього погляду буде надзвичайно цікавою книга І. Стоуна «Походження» про життєдіяльність цього талановитого вченого) [136]. Американський учений Томсон Едісон, працюючи над створенням електричної лампочки, провів 9 999 дослідів лише над обвугленням нитки роз­жарювання. Французький письменник Оноре де Бальзак по 12 і більше разів переписував свої твори.

Пробудження таланту залежить не лише від наполегливої і систематичної праці індивіда. Воно зумовлено потребами суспільства. Те, які саме здібності матимуть найсприятливіші умови для свого повноцінного розвитку, залежить і від потреб епох та особливостей кон­кретних завдань, які стоять перед спільнотою.

Геніальність - це найвищий ступінь розвитку здібностей, що виявляються у творчій діяльності, результати якої мають історичне значення.

Геніальні люди відрізняються від талановитих величчю і суспільною значущістю про­блем, які вони розв’язують. Геній - це рідкісне явище. У сучасній літературі трапляються різні підходи щодо визначення не лише критеріїв геніїв, але й їх кількості у світі. Напри­клад, У Бауерман у книзі «Дослідження генія» подає список геніїв усіх часів і народів, який становить 1 000 осіб. Інший дослідник феномену геніальності Дж. Айзенштадт обрав для вивчення 699 осіб. Студентові буде цікаво ознайомитися з працями В. Гончаренка «Геній в мистецтві та науці» [36], В. Бадрака «Антологія геніальності» [8], в яких доводиться, що задовольняючи потреби суспільства, геній творить самостійно й оригінально, шукаючи відповіді на такі питання, яких інші люди часто й не помічають. Своєю діяльністю геній сприяє прогресивному розвиткові всього суспільства. Таку роль в історії вітчизняної й зарубіжної науки і культури відіграла діяльність І. Ньютона, М. Ломоносова, О. Пушкіна, Т Шевченка, А. Ейнштейна, Д. Менделєєва, І. Павлова, Л. Українки, В. Вернадського та ін. Геніям властива надзвичайно творча активність, бережливе ставлення до культурних надбань минулого і, водночас, рішуче подолання застарілих поглядів і традицій. Вони усві­домлюють швидше за інших людей найактуальніші проблеми свого часу і силою свого розуму знаходять нові шляхи їх розв’язання. Генії і є титанами праці. Т Едісон стверджував, що геній - це один відсоток таланту і дев’яносто дев’ять відсотків праці. Подібну думку висловлювали Л. Толстой, В. Маяковський та ін. Зокрема Л. Толстой писав: «Примушуй постійно розум свій працювати з усією йому можливою силою».

Отже, здібності - це внутрішні умови розвитку людини, які формуються на основі задат­ків під впливом зовнішніх умов у процесі взаємодії людини з навколишнім середовищем. Як індивідуально-психологічні особливості вони не можуть бути протиставлені іншим власти­востям особистості - якостям розуму, особливостям пам’яті, емоційним властивостям тощо.

3.4.