<<
>>

Ідеологія соціал-демократії

На відміну від марксизму, ідеологія соціал-демократії виходить з пріоритету історичної еволюції суспільства у напрямку суспільства соціальної справедливості та рівності громадян неза­лежно від їх суспільного становища, а також збереження соціаль­ного і міждержавного миру.

В теорії еволюційного соціалізму, за­пропонованій філософом Едуардом Бернштейном, відзначаються реальні досягнення робітничого класу в самосвідомості своєї ролі. Едуард Бернштейн приходить до висновку, що Карл Маркс непра­вий, говорячи про неминучість соціальної революції і крах капіта­лістичної системи. Едуард Бернштейн вважав, що реформи, які дають певні вигоди робітничому класу, поступово приведуть до того ж соціалізму. Едуарда Бернштейна за перегляд вчення Марк­са охрестили відступником-ревізіоністом. Уявлення про поступове реформування буржуазного суспільства, необхідність відмови від класової боротьби нерозривно пов’язувалися у доктрині еволю­ційного соціалізму з розумінням першорядної значимості народної влади та політичного й економічного життя, посиленням соціаль­ної захищеності трудящих та заохоченням робітничого самовряду­вання. Прихильники еволюційного соціалізму об’єдналися в Дру­гий Соціалістичний Інтернаціонал, що, за задумом, повинен координувати діяльність соціалістичних та соціал-демократичних партій світу. У сучасних умовах Соціалістичний Інтернаціонал об’єднує понад 70 політичних партій всіх континентів, що налічу­ють у своїх рядах понад 20 млн соціал-демократів. Великий вплив соціал-демократичні партії мають у Західній Європі: в Англії, піз­ніше — в країнах Британської Співдружності ініціатива створення соціал-демократичних партій належала профспілкам, що зумовило формування особливої лейбористської партії. Міцні позиції за­ймають соціал-демократичні партії в Латинській Америці, у ряді країн Азії, Ближнього Сходу. Ще на початку 50-х років конгрес Соцінтерну у прийнятій Декларації відзначав, що соціалізм — міжнародний рух, який не вимагає єдності поглядів, не прагне до єдиної мети — соціальної справедливості, гуманізму, забезпечено­го життя, свободи і миру.
Соціал-демократи прагнуть будувати нове суспільство за допомогою реформ, демократичних методів. Демократія є визначальною, виступає надкласовим явищем, вклю­чаючи право на власне приватне життя, захищає від свавілля і втручання держави. На думку соціал-демократів, «демократичний соціалізм» бере початок від «християнської етики гуманізму і кла­сичної філософії». У діючій програмі соціал-демократичної партії Німеччини до духовних основ соціалізму додане й просвітництво, й вчення Маркса про історію і суспільство, і досвід робітничого руху. Партії Соцінтерну вважаються народними. За їх думкою, класова боротьба в сучасних умовах втрачає значення, а тому про­голошується курс на інтеграцію робітничого класу в структуру суспільства благоденства. «Економічна демократія» допускає по­вну зайнятість, більш високу продуктивність праці, підвищення добробуту людей, соціальне забезпечення і справедливий розподіл прибутків і власності. Зберігається приватна власність у сільсько­му господарстві, кустарному виробництві та середній промислово­сті тощо.

В другій половині 80-х років у соціал-демократичному русі виникли дві головні течії: традиціоналізм і модернізм. Обидві течії є реформістськими і визнають існуючу в капіталістичних країнах економічну й політичну систему найбільш розумною і раціональною на сучасному етапі. Замість неоконсервативної мо­делі соціально-економічного розвитку західних країн вони про­понують альтернативну модель більш гуманного і менш соціаль­но напруженого суспільства. Схожість між течіями не виключає, однак, наявності між ними істотних розбіжностей.

Традиціоналістський напрямок, якого дотримуються соціал- демократичні партії Німеччини, Фінляндії і Швейцарії, Соціаліс­тична партія Австрії, Лейбористська партія Великобританії та інші, орієнтується на промисловий робітничий клас, профспілки, кооперативний рух. Тому, природно, традиціоналісти пов’язують свою політику з соціал-економічною боротьбою робітничого кла­су, відстоюють його інтереси.

Модерністська течія, представниками якої виступають Італійська та Португальська соціалістичні партії, слабше пов’язана з робітничим класом. Її прихильники спираються в ос­новному на групи трудящих найманої розумової праці, зайнятих у новітніх галузях виробництва, на пересічні верстви науково- технічної та гуманітарної інтелігенції, найбільш тісно пов’язані з потребами технологічної революції, характерної для епохи нау­ково-технічної революції. Тому теоретиками модерністської течії висувається теза про втрату робітничим класом провідної ролі в суспільному розвитку, а після — про повне його розпорошення у суспільстві майбутнього. У концепціях модерністів є положення про формування новітніх промислових структур, які не врахову­ють негативних наслідків науково-технічної революції для певної частини трудящих, пропагується відмова від соціальних завою­вань, проголошується необхідність втрат і навіть жертв з боку простої людини в ім’я майбутнього прогресу.

<< | >>
Источник: Політологія: наука про політику: підручник [для студ. вищ. навч. закл.] / М. І. Грибан, В. Г. Кремень — К.: Центр учбової літератури,2009. — 840 с.. 2009

Еще по теме Ідеологія соціал-демократії:

  1. 72. Ідеологія та утопія як форми організації сусп. , І - ідеологія
  2. Сутність демократії
  3. Функції політичних ідеологій
  4. Ідеологія та утопія як форми організації соціуму.
  5. Суть поняття ідеологія
  6. Тема 16 Політична ідеологія. Основні ідейно-політичні доктрини сучасності
  7. 81. Ідеологія. Соціальні функції і теорії ідеології.
  8. Роль бюрократії в реалізації демократії
  9. Типи політичних ідеологій
  10. Історичні форми та емпіричні моделі демократії
  11. Демократичні основи політичного життя суспільства. Сучасні концепції демократії
  12. Політичний режим демократії
  13. Поняття, суть демократії
  14. Концепція демократії Шарля Алексіса де Токвіля
  15. Ситуація, що склалася, не має прецедентів: генеза культурних цінностей в країнах, що стають на шлях демократії, не переривалася навіть в періоди радикальних соціальних пере­творень
  16. Тема 6. "ЗАЛІЗНИЙ ЗАКОН ОЛІГАРХІЗАЦІЇ" Р. МІХЕЛЬСА
  17. Поняття політичний режим
  18. Сутність політичної ідеології та її різновиди
  19. Поняття та основні характеристики політичної ідеології
  20. Організація політичної діяльності