Політичне панування

В суспільстві відносини влади багатоманітні, мінливі і відносні. Щоб відносини влади упорядкувати, стабілізувати в су­спільстві саму владу, зробити її здатною до виконання покладе­них на неї функцій, необхідно владу інститулізувати, закріпити у формі політичного панування.

Політичне панування виникає тоді, коли влада інституалізу- ється, стає стійкими відносинами, коли в соціальній організації встановлюються позиції, зайняття яких дозволяє приймати рі­шення, наказувати, дозволяти або ж забороняти. Соціолог Макс Вебер відмічає, що панування означає шанс зустріти покору пев­ному наказу. Формою суспільної організації влади є нерозривно зв’язане з нею політичне панування. Ще до утвердження полі­тичного панування виникає політична влада, якщо вона спира­ється на силу. Так, в Україні відразу після лютневої демократич­ної революції, коли українські соціалісти та інші представники політичних партій, спираючись на збройну підтримку демокра­тичних сил, встановили владу Центральної Ради, ще не створив­ши розгалужений апарат державної влади, вони не добились ви­знання її більшістю населення. Та тривалий період влада не може утриматися без встановлення політичного панування. Природно, політичне панування — це політичний порядок, в умовах якого одні командують, а інші підкоряються, слухняні, хоча ті, хто ко­мандує, можуть бути і підконтрольні демократично настроєним підлеглим, слухняним. Такий порядок може відповідати інтере­сам не тільки керівної, управляючої меншості, але й всього сус­пільства або його більшості.

В історії людства політичне панування звичайно виступає фо­рмою закріплення і засобом надбання соціального панування, тобто привілейованого становища в суспільстві. В сучасних умо­вах зв’язок політичного панування в правових соціальних держа­вах з соціальними привілеями послаблений, хоча і не зник повні­стю. Самоуправляюча організація суспільства, що виникла в сучасних умовах, виступає альтернативою політичному пануванню.