Політичні знання в Київській Русі

В період, коли в Київській Русі формується феодальне суспільство, починають бурхливо розвиватись державність, пра­во, формуються політичні погляди, наука, література, історія, фі­лософія та ін.

Один з найдавніших документів давньоруської писемності є «Слово о законе и благодати» київського митрополита Ілларі- она. Відкидаючи твердження про існування в світі того чи іншого вибраного богом народу, ідеї католицької і візантійської церков про необхідність всепоглинаючої «вселенської імперії та церк­ви», Ілларіон, з гордістю відстоюючи ідею самостійності Русі, писав, що про землю Руську відомо в усьому світі. Соціологічні, суспільно-політичні ідеї відображені також в літописі «Повесть временных лет» Нестора. Головна думка літопису — єдність та незалежність Русі у боротьбі з численними ворогами.

У розвитку теорії державності, соціально-політичної думки в Київській Русі значне місце належить «Слову о полку Игореве». В художньо-емоційній формі викладена ідея об’єднання руських зе­мель в єдину, міцну державу і припинення міжусобиць поміж кня­зями. Великий інтерес викликає політична діяльність князя Данила Галицького (1200—1264 рр.), що має неабияке значення для нагро­мадження традицій української державності. Відомий тоді держав­ний діяч Данило Галицький надавав великого значення геополітич- ному статусу українського народу, зокрема в умовах співіснування з татаро-монгольським державно-політичним утворенням, виступив як мудрий політичний діяч, здібний дипломат у ворожому оточенні, намагався зберегти і зміцнити Галицько-Волинську державу.

Київська Русь — своєрідний міст між Заходом і Сходом. Це створювало можливість широкого спілкування давньоруської культури з культурою Заходу і Сходу, сприяло збагаченню про­гресивних здобутків обох світів. Таке проміжне становище Київ­ської Русі мало і дуже серйозну загрозу втратити політичну неза­лежність і своєрідність, самобутність. Русь стала природним бар’єром між кочовими племенами Азії і європейською цивіліза­цією. Та це коштувало Русі втрати державності.

Київська Русь, козацька держава — Запорізька Січ стали сим­волом українства. Запозичуючи наукові знання з античності, ін­ших держав, прогресивні діячі Київської Русі прагнули заснувати власні філософські та соціально-політичні школи. Історія суспі­льно-політичних ідей в Україні має особливості, зв’язані з відсу­тністю протягом багатьох століть своєї державності, національ­но-територіальною роздрібненістю (частина земель починаючи з ХІУ ст. захоплена Литвою, Польщею, Угорщиною, а пізніше Ро­сією і Австрією), національним і релігійним пригніченням, без­перервними національно-визвольними рухами. Особливо інтен­сивно процес становлення козацтва і їх державності триває в ХУ — першій половині ХУІІ ст., що приводить до формування демократичних принципів соціального ладу, обумовлює утво­рення української державності — Запорізької Січі. Пізніше, в ХУІ ст. розгортається рух за утворення української державності в ході визвольної війни під проводом Богдана Хмельницького. Со­ціально-економічний, політичний і духовний прогрес, що почав­ся в другій половині ХУ ст. тривав і сприяв культурному і духов­ному розвитку українського народу.