5∙4∙ Правозахисна активність громадських організацій

(О. М. Чижевська, Т. А. Жижко)

Активність громадських організацій чи не в найпершу чергу стосується правової сфери, яку в цьому випадку визначаємо через сукупність суспільних відносин, управління якими здійснюється за допомогою права і правових засобів.

За ступенем орієнтації на правову сферу громадські організації можна класифікувати таким чином: громадські правові організації, місією яких є правовий захист особи та різних суспільних верств; громадські гуманітарні організації, які своєю місією визначають діяльність із надання безкоштовної допомоги, засобів для життя для певних категорій і верств населення (це включає як матеріальне забезпечення первинних потреб, так і створення умов для задоволення потреб вищих рівнів), але опосередковано вони також здійснюють вплив і на правову сферу. Третя категорія громадських організацій займає, так би мовити, проміжну позицію, адже визначає правову діяльність тільки одним із напрямків своєї діяльності.

Загалом правова діяльність громадських організацій або відновлювальна (встановлює вже порушену відповідність нормам права), або запобіжна (направлена на вдосконалення нормативно—правової бази для уникнення порушень в майбутньому).

Очевидно, що безпосередньо здійснювати таку діяльність можуть тільки громадяни, які мають відповідний професійно- кваліфікаційний рівень, що передбачає як і професійну юридичну освіту, так і юридичну практику. Тому важливими є і громадянські професійні об’єднання юристів різних напрямків правової практики, як от Спілка юристів України, Спілка адвокатів України тощо.

Активність громадських організацій в правовій сфері може бути обмежена як окремими територіями, кордонами окремої держави, так і виходити за них, через що виділяють місцеві, національні та міжнародні громадські організації. Також громадські організації можна класифікувати за колом людей, чиї права захищаються: загальні (правова діяльність щодо усіх і кожного), спеціальні (лише певний вид суб’єктів), індивідуальні (одна конкретно визначена особа); а також за видом і обсягом прав людини: універсальні (захист усіх прав, які закріплені в Конституції держави, національних законах та ратифікованих державою міжнародних договорах), галузеві (захист лише певного виду прав або якогось окремого права).

Наведені класифікації не вичерпують можливі види громадських організацій щодо правової сфери [311; 48], а також можуть застосовуватись комплексно.

Серед визначних міжнародних громадських правових організацій важливе місце посідають саме правозахисні організації: Міжнародна федерація з прав людини (International Federation for Human Rights), Міжнародна амністія (Amnesty International), “Виживання” (Survival International), “Друзі народів, що близькі з природою” Friends of Peoples close to Nature, “Право на здоров’я” (HealthRight International), а також окремої уваги заслуговує Міжнародна партія піратів (Pirate Parties International).

Розглянемо в загальних рисах їх правозахисну діяльність.

Міжнародна федерація з прав людини (International Federation for Human Rights (FIDH)) [514] веде свою історію ще з 1922 року, а наразі нараховує в своєму федеративному складі 164 організації в більш, ніж 100 країнах світу. Є позапартійною, неконфесійною, неурядовою організацією. Основним статутним завданням визначає боротьбу за дотримання усіх прав, що закріплені у Загальній декларації прав людини, Міжнародному пакті про громадянські і політичні права, Міжнародному пакті про економічні, соціальні та культурні права. Крім цього вона має консультативний статус при Організації Об’єднаних Націй, ЮНЕСКО та Раді Європи, а також статус спостерігача при Африканській комісії з прав людини і народів. Головний офіс знаходиться в Парижі, а його відділення — в Брюсселі, Женеві, Гаазі, Нью-Йорку, Найробі, Каїрі та Бангкоку.

Організація веде свою роботу в рамках семи пріоритетних напрямків:

1) захист правозахисників- разом із Всесвітньою

організацією проти тортур в 1977 році створила Обсерваторію по захисту прав правозахисників, яка досліджує, документує і поширює інформацію щодо випадків порушень основних прав правозахисників, надає матеріальну підтримку

правозахисникам в зоні ризику і сприяє укріпленню потенціалу міждержавних механізмів їх захисту;

2) захист прав жінок-' не зважаючи на те, що Конвенцію про ліквідацію всіх форм дискримінації по відношенню жінок (CEDAW) ратифікували майже всі держави світу, і де-юре і де-факто вона порушується. Тому проводяться кампанії (“Рівність без застережень” в Північній Африці та на Близькому Сході, та “Африка за права жінок: і ратифікація, і дотримання!”) в підтримку правових реформ, що спрямовані на закріплення в законодавстві принципів гендерної рівності;

3) захист прав мігрантів- у всьому світі мігранти легальні чи нелегальні не є кримінальними злочинцями, але політичні заходи щодо управління міграційними потоками часом мають дискримінаційний характер. Організація документує положення мігрантів, які вкладають близько 3% всього населення земної кулі (214 млн осіб, 15,2 млн з них — біженці), і добивається того, щоб в міграційній політиці враховувались права людини;

4) сприяння виконанню правосуддя і боротьба з безкарністю-' це як і укріплення національних судових систем, так і розвиток системи міжнародного правосуддя.

5) дотримання прав людини в контексті глобалізації-' федерація вимагає більшої відповідальності зі сторони транснаціональних корпорацій, компаній і роботодавців та притягнення до відповідальності винуватих в порушенні прав людини через економічну і фінансову глобалізацію. Боротьба ведеться за те, щоб права людини займали центральне місце в рамках торгових переговорів та обговорень інвестицій, а також сприяє ефективній реалізації економічних, соціальних та культурних прав;

6) закріплення міжнародних і регіональних механізмів захисту-' слідуючи тому принципу, що, у випадку, якщо захист прав людини всередині країни зіштовхується з перешкодами, позитивний вплив може бути здійснений через зовнішні важелі, організація бере участь в діяльності таких міжнародних і регіональних організацій, як ООН, Європейський Союз, Африканський Союз, АСЕАН, Ліга арабських держав, чим сприяє укріпленню і належному застосуванню їх механізмів та інструментів захисту прав людини;

7) боротьба за дотримання прав людини і законності під час конфліктів, надзвичайного стану і перехідних періодів- окрім роботи з пріоритетних напрямків, організація допомагає своїм членським організація в особливо складних ситуаціях (в період збройних конфліктів, політичних криз, що пов’язані з насиллям, чи у випадку серйозних порушень в ході процесу виборів). Прецедентами довготривалої підтримки є Китай, Іран та Чеченська республіка Російської Федерації.

Методами своєї діяльності Міжнародна федерація з прав людини визначає такі:

— встановлення фактів в ході дослідницьких місій і судового спостереження;

— укріплення потенціалу громадянського суспільства за допомогою навчальних програм і обміну досвідом;

— сприяння організаціям громадянського суспільства в проведенні кампаній на національному, регіональному і міжнародному рівнях;

— мобілізація об’єднання держав завдяки постійному представництву в міжурядових організаціях;

— мобілізація суспільної думки шляхом інформування щодо порушень і засудження їх;

— надання підтримки жертвам серйозних порушень прав людини в національних і міжнародних судах.

Використання цих методів дозволило федерації за останні 25 років провести близько 1600 дослідницьких місій за участю міжнародних експертів в понад 100 країнах. Тільки в 2009 році було проведено 65 міжнародних місій, у тому числі 23 дослідницькі місії, 24 місії політичного лобіювання і 18 місій судового спостереження, захисту і підтримки жертв (Грузія, Вірменія, Демократична республіка Конго, Гвінея— Конакрі, Франція, Киргизстан, Колумбія, Перу, Камбоджа, Росія, Газі, Казахстані, Ємен). Обсерваторія захисту правозахисників в 2009 році направила 424 термінових відкритих звернення (в тому числі термінових закликів до дії, прес—релізів та відкритих листів в державні і міжнародні органи), що стосувались положення 719 правозахисників і 100 організацій в 72 країнах.

Водночас громадськість не отримує прозорої інформації щодо фінансування федерації. Загальна сума надходжень в 2005 році склала € 3503106 (близько $ 4,5 млн.), з яких € 2803294 (більше $ 3,5 млн.) припадає на “гранти і пожертвування”, що складає 80% всього доходу. Ні на офіційному веб—сайті, ні у фінансовій звітності джерела фінансування не вказуються. На листи з офіційними запитами щодо джерел фінансування організації найчастіше надходять відповіді у вигляді загальних даних щодо того, що діяльність організації значною мірою залежить від пожертвувань державних і приватних організацій, платежів від організацій— членів, і відданих співробітників, а також отриманих грантів міжнародних та національних органів і фондів [511].

Іншою громадською правозахисною організацією є Міжнародна амністія (Amnesty International) [494]. Це міжнародна неурядова організація, яка ставить собі за мету “проводити дослідження і впроваджувати дії щодо попередження та припинення порушення прав людини, а також вимагати справедливості щодо тих, чиї права вже порушені”. Була заснована у Лондоні у 1961 році. Статутне завдання зосереджується на порушеннях прав людини і полягає в дотриманні міжнародних стандартів. Основним методом є мобілізація громадської думки з метою здійснення тиску на осіб, що порушують права людини.

Робота організації націлена не лише на уряди, але і на неурядові організації і приватних осіб (недержавних суб’єктів).

Для досягнення цілей вироблено ряд методів, що дозволяють добитися широкого розголосу інформації і мобілізувати громадську думку: публікація неупереджених, достовірних доповідей на основі бесід з потерпілими і посадовими особами, спостереження на судових процесах, роботи з правозахисниками на місцях і моніторингу повідомлень ЗМІ. Усе це реалізується в прес—релізах, в бюлетенях новин та на веб—сайтах, а також у формі кампаній на захист конкретних осіб, кампаній по країні або тематичних кампаній та демонстрацій.

Щорічно проводиться більше, ніж 800 акцій термінової допомоги. Більше третини з них призводить до позитивних результатів. У 2002 році члени організації відправили листи в підтримку 3685 конкретних жертв порушення прав людини.

За свою історію організація досягнула вражаючих результатів: умови утримання в’язнів покращувалися, спостерігачам надавали доступ до закритих судових процесів, винесений смертний вирок замінювався більш м’яким, а щодо порушників прав людини порушувалися кримінальні справи, з 1961 року тисячі політичних в’язнів були достроково звільнені завдяки втручанню Міжнародної амністії. В річній доповіді за 2009 рік описані порушення прав людини в 157 країнах та територіальних утвореннях світу. Організація підтримує офіційні відносини з ЮНЕСКО, Радою Європи та іншими міжурядовими організаціями.

Світова громадськість критикує діяльність Міжнародної амністії щодо особливостей вибірки, ідеологічних перекосів політики стосовно незахідних країн, а також політики організації щодо абортів, джихаду в цілях оборони, організаційної спадковості. Серед урядів, що особливо піддають критиці Міжнародну амністію: Ізраїль, Іран, Саудівська Аравія, Демократична республіка Конго, Народна республіка Китай, В’єтнам, Росія та США. Усі ці країни були предметом вивчення Міжнародної амністії.

Міжнародна організація “Виживання” (Survival International) [528] - міжнародна правозахисна організація, що бореться за права корінних племен і народів, які не контактують з цивілізованим світом. Створена у 1969 році для “збереження земель племен, їх культури та способу життя”; діяльність організації націлена на правовий захист корінних племен як “найбільш вразливих на землі”. При цьому частиною їх місії є руйнування суспільного стереотипу, що дозволяє виправдовувати сучасній цивілізації знищення корінних племен, та в результаті цього перешкоджати урядам та корпораціям втілювати їх “ідеї розвитку” корінних племен. Організація відстоює ту демократичну правову позицію, що корінні племена мають природне право на альтернативний до сучасного цивілізаційного спосіб життя, що дозволяє їм зберігати свою автономність і виживати в сучасному світі, а крім того, володіють багатою культурою, що ще потребує вивчення.

“Виживання” співпрацює з Департаментом громадської інформації (Department of Public Information (DPI)) при ООН та має статус консультанта в Економічній та соціальній раді ООН (United Nations Economic and Social Council (ECOSOC)). Є

членом—засновником і розробником Хартії відповідальності (INGO Accountability Charter). Має представництва в Амстердамі, Берліні, Лондоні, Мадриді, Мілані, Парижі та Сан-Франциско.

“Виживання” щодо прав племен працює на трьох взаємодоповнюючих рівнях: просвіта, пропаганда і кампанії, — і перш за все допомагає племенам створити власну організацію із прав корінних племен на прийняття рішень для захисту племінного способу життя від постійної загрози, що спричинена контактом із зовнішнім світом. Просвітницькі програми мають на меті “руйнування міфу західних людей, що люди племені — реліквії, які приречені на загибель через прогрес”. Організація намагається заохочувати повагу світу до їх культури і роз’яснює нагальну потребу в збереженні свого способу життя. Сьогодні “Виживання” має однодумців в 82 країнах світу.

У 2005 році організацією було розпочато кампанію з книгою “Ось, тримайте!” (“There you go!”) Орен Гінзбург. У передмові до неї Стефан Коррі пише, що розвиток племен проти їх бажання — насправді не що інше, як дозвіл іншим отримати їхню землю і ресурси. Усе це сягає корінням в XIX століття колоніалізму, хоч і одягнуте в політично правильні для ХХ століття фрази про розвиток. Племена є не відсталими, а навпаки незалежними і яскравими суспільствами, що постійно змінюються і адаптуються до зовнішнього світу. Основною відмінністю між племенами і нами є те, що ми відбираємо їх землю і ресурси, і вважаємо нечесно, майже по—расистські, що це для їх же блага. Це завоювання, а не розвиток.

Окрім цих методів виконання статутних завдань, організація має великий досвід з написання листів урядам, поширення інформації через спонсорство, листівки, демонстрації, покази кінофільмів, і збір грошей з різних подій, заклики до припинення туристичних поїздок на території, де проживають племена [324].

Ще однією, але значно молодшою, громадською правозахисною організацією, яка працює в сфері глобального захисту прав корінних племен, є “Друзі народів, що близькі з природою” (Freunde der Naturvolker, Friends of Peoples Close to Nature) [512]. Заснована вона в Німеччині в 1991 році і концентрує свою роботу навколо проблем племен мисливців— збирачів Східної Африки, в районі Амазонки та Філіппінах, адже “ці люди першого і останнього суспільства на Землі”, яким потрібна допомога в збереженні їх культури від асимілювання, від ідеології “прогресу” і “росту” та глобалізації світової економіки. На відміну від інших організацій, що працюють в цій сфері, вони виступають проти насаджування будь-яких західних цінностей культурі корінних народів. Має представництва в Англії, Чехії, Західній Папуа, Таїланді, Парагваї, Демократичній республіці Конго, Кенії.

Згідно з місією, організація стоїть на позиції, що реальна боротьба за ці віддалені народи не в пошуку рівних можливостей для них в нашому власному світі, але у визнанні їх незалежності і права жити по-своєму, уникаючи загрози культурного насилля і промислової стандартизації розвинутих країн, адже найкраще, що можна зробити для цих народів - поважати їх волю, щоб дозволити їм існувати.

Ще однією міжнародною правозахисною організацією, що фокусується на глобальній охороні здоров’я є “Право на здоров’я” (“HealthRight International”) [513]. Своєю місією її представники визначають забезпечення надійного доступу до служб охорони здоров’я для ізольованих общин, верств населення через дотримання прав на найвищий досяжний рівень фізичного і психічного здоров’я, права на рівність перед законом та права на свободу від тортур.

Робота в цьому напрямку проводиться подвійна — і через налагодження тісного контакту з місцевими організаціями, і через власних партнерів, адже ціллю є створення довготермінових змін, які підтримають доступ до охорони здоров’я як одного із прав людини. Особливо це стосується таких проблем, як^:

— ВІЛ/СНІД, туберкульоз, малярія — в тому, щоб хворі мали право на медичну допомогу і були захищені від дискримінації;

— здоров’я жінки — в тому, щоб виконувались права жінки щодо інформованості, і рівного доступу до засобів захисту і якісного обслуговування, в тому числі безпечних і ефективних материнській і неонатальній допомозі;

— охороні здоров’я і соціального забезпечення дітей—сиріт, інших груп ризику серед дітей та молоді, добробут яких може виявитись під загрозою, якщо їм не вистачать підтримки сім’ї чи соціальних мереж;

— турбота і підтримка жертв порушення прав людини, таких, як тортури, торгівля людьми, місцеве та гендерне насилля.

Роботу організації розпочато у 1990 році Джонатаном Манном, який відстоював позицію, що здоров’я є правом людини і, що здоров’я і права людини нерозривно пов’язані між собою. До 2009 року організація була відома як “Лікарі світу — США”, і являла собою автономну делегацію США в міжнародній мережі “Лікарі світу”. Після трансформацій зараз її діяльністю охоплено більш, ніж 30 країн світу, серед них в Азії — Непал, В’єтнам, в Африці — Кенія, в Східній Європі — Росія, Україна, в Латинській Америці — Мексика, а також Сполучені Штати; штаб-квартира знаходиться в Нью-Йорку.

Основна робоча стратегія полягає в тому, що спочатку організація надає основні види медичної допомоги і послуг, з поступовою передачею цієї вже налагодженої і стійкої роботи місцевим мешканцям. Все це поєднується з відповідною широкою і довготривалою просвітницькою діяльністю для забезпечення максимальної віддачі. Організація залучає на добровільних засадах найкращих спеціалістів у сфері медичного обслуговування, в результаті чого їх досвід та ідеалістичне ставлення спрямовується на тих, хто цього найбільше потребує.

Ще однією міжнародною організацією, що працює не стільки в сфері правозахисту, як у сфері правової регуляції, маючи на меті зміну нормативно-правових умов щодо авторського та патентного права є Міжнародна партія піратів (Pirate Parties International) [524], яка офіційно зареєстрована в 2009 році як громадська організація. Являє собою головну організацію міжнародного руху піратських партій, першою з яких була шведська піратська партія, офіційно заснована 1 січня 2006 року. Ця організація підтримує і координує створення інших національних піратських партій, які б на місцевому рівні виконували статутне завдання щодо зміни авторського та патентного права; також слугує для внутрішнього зв’язку, управляє міжнародними форумами і списками адресатів.

Основна ціль Піратських Партій всього світу — реформування законодавства в областях авторського права та патентів, укріплення демократичного права на приватне життя, як у мережі Інтернет, так і в повсякденному житті, а також “прозорість” апарату державного управління. Наразі вони засновані і функціонують близько в 33 країнах світу. Два представники найстарішої піратської партії — шведської — обрані в 2009 році до Європейського парламенту, їх німецькі колеги демонструють успішну політичну активність на національному рівні. Як і більшість європейських країн, Україна також має аналогічну політичну силу, робота якої координується саме Міжнародною партією піратів. Оцінувати їх здобутки дещо рано, проте констатувати їх існування в сучасному інформаційному демократичному суспільстві необхідно. Загострення боротьби між цією громадською організацією і державним інститутом авторського і патентного права — яскравий приклад суперечливості взаємозв’язку громадських організацій та державних і наддержавних утворень.

До міжнародних організацій змішаної групи, яка об’єднує такі громадські організації, серед статутних завдань яких є і правова діяльність, належать: “Операція допомоги” (ActionAid), “Турбота” (CARE), Міжнародний комітет порятунку (International Rescue Committee) та інші.

“Операція допомоги” (ActionAid) [491] - міжнародне агентство із боротьби з бідністю та несправедливістю. Створено в 1972 році, наразі — це допомога більш, ніж 13 мільйонам найбільш знедолених та вразливих людей в 42 країнах світу в їх боротьбі за реалізацію прав на харчування, житло, роботу, освіту, охорону здоров’я, право приймати власні рішення щодо особистого життя тощо. Головний офіс з 2003 року знаходиться в Йоганнесбурзі, Південна Африканська республіка. Особливу увагу приділено освіті для всіх, справедливості в торгівлі і боротьбі з ВІЛ/СНІД. Її робота спрямована на те, щоб акцентувати увагу урядів та міжурядових організацій на найбідніші верстви населення. Діяльність організації відрізняється великою кількістю унікальних методів, що засновані на тривалій підтримці місцевих громад і пошуку індивідуальних найефективніших методів як на місцевому, так і на національному, регіональному, міжнародному рівні.

Свою місію організація визначає як створення світу без бідності і несправедливості, в якому кожен користується правом на достойне життя.

Серед цінностей, що сповідує організація:

— визнання вродженої цінності кожного і цінності різноманітності;

— рівність і справедливість — забезпечення рівних можливостей для всіх, незалежно від раси, віку, статі, сексуальної орієнтації, ВІЛ—статусу, кольору шкіри,етнічної належності, інвалідності, місця проживання і релігії;

— чесність і прозорість, відкритість;

— солідарність з бідними;

— мужність у переконаннях, щоб бути творчими і радикальними, сміливими і новаторськими, без страху невдачі для максимального впливу на причини бідності;

— незалежність від будь-якої релігійної чи партійно— політичної приналежності.

Організація “Турбота” (CARE) [496] — одна з провідних у боротьбі з бідністю, що заснована в 1945 році для надання допомоги тим, хто залишився в живих після Другої світової війни, неодноразово розширюючи сферу своєї дії щодо найбільш загрозливих проблем у світі. Так, у 1950—х “Турбота” надавала країнам, що розвиваються, надлишкове продовольство, щоб нагодувати голодних; у 1960—х було запроваджено одні з перших програм першої медико— санітарної допомоги; у 1970—х — у відповідь на масовий голод в Африці було розпочато тривалі меліораційні проекти. Наразі найбільшу увагу організацією приділяється бідним жінкам, адже якщо створити відповідні умови, то жінки зуміють допомогти усій родині чи усій общині. Саме жінки знаходяться в центрі уваги “Турботи” щодо покращення якості освіти, попередження поширення ВІЛ, розширення доступу до чистої води і санітарії, розширення економічних можливостей і захисту природних ресурсів. “Турбота” також надає надзвичайну допомогу тим, хто постраждав від війни і стихійних лих, допомагає людям повернутись до нормального життя.

Своєю місією організація визначає світ надії, терпимості і соціальної справедливості, де бідність - позаду, і люди живуть достойно та в безпеці. Саме тому організація сприяє:

— укріпленню потенціалу самодопомоги;

— забезпеченню економічних можливостей;

— наданню допомоги в надзвичайних ситуаціях;

— впливу на політичні рішення усіх рівнів;

— рішенню проблем дискримінації в усіх її формах.

Міжнародний комітет порятунку (International Rescue Committee) [516] є позаконфесійною, неурядовою міжнародною організацією допомоги і розвитку, що базується в Сполучених Штатах, і діє на території більше ніж 40 країн світу. Місія його полягає в наданні надзвичайної допомоги, постконфліктного розвитку і послуг розселення, комітет працює в сфері захисту прав людини, а також для підтримки постраждалих від збройних конфліктів та біженців, а також жертв торгівлі людьми. У своєму складі має команди швидкого реагування, працівників гуманітарних місій, міжнародних експертів розвитку, медичних працівників і педагогів, отож, спроможний надавати комплексну допомогу мільйонам людей з усіх куточків світу, що і робить від початку свого заснування в 1933 році.

Основну діяльність організації зосереджено за такими напрямками:

—допомога в надзвичайних ситуаціях'- комітет підтримує діяльність команд швидкого реагування (Emergency Response Team), що складаються з 17 спеціалістів (координатори, логісти, лікарі, експерти з водопостачання та санітарії, а також спеціалісти із захисту прав людини, особливих потреб дітей в умовах кризи, попередження сексуального насилля і допомоги жертвам насилля). Протягом максимум 72 годин така команда відреагує на будь—яку кризову ситуацію в районі її локації, адже обладнання і матеріали попередньо розташовані в ключових транспортних вузлах так, щоб бути доставленими в будь—яку точку світу в найкоротші терміни. Комітет також має в своєму розпорядженні інвентарні набори, що необхідні для запуску програм надзвичайної допомоги у віддаленій місцевості, а також список співпрацівників і кваліфікованих зовнішніх спеціалістів, які доступні в найкоротший термін для екстреного реагування. Останнім часом команди швидкого реагування працювали в Дарфурі (збройний конфлікт з Суданом), Індонезії (після цунамі в Південній Азії), М’янмі (після циклону 2008 року), та Гаїті (після землетрусу 2010 року);

— охорона здоров’я- під час надзвичайних ситуацій ведеться робота щодо зниження захворюваності і смертності до нормального рівня через надання першої медико—санітарної допомоги, роботи в таборах для біженців та у країнах, що приймають біженців. Коли конфлікт вщухає, робота зміщується на відновлення місцевих систем охорони здоров’я, а також охорону репродуктивного здоров’я, здоров’я дітей, лікування і профілактику сліпоти та допомогу жертвам сексуального насилля;

— боротьба з тендерним насиллям- програми цього напрямку мають на меті дотримання прав безпеки, медичної, психологічної допомоги, а також дотриманні прав жінок та дівчат, які пережили насилля за статевою ознакою. Ведеться постійна робота в підтримку спільнот, що кидають виклик переконанням, поглядам і поведінці, що утверджують чи виправдовують насилля щодо жінок та дівчат, а також допомога в підготовці кадрів для місцевих громадських організацій та уряду, та їх подальша підтримка у просуванні законів попередження насилля жінок і реалізації політики доступу до матеріального забезпечення та правової справедливості у разі втрати годувальника;

— проекти постконфліктното розвитку спрямовані на відновлення і укріплення соціальних інститутів та встановлення соціальної згуртованості, підтримки розвитку громадянського суспільства, посилення охорони правопорядку;

— захист дітей та молоді реабілітація і розвиток цих категорій населення після конфліктів ведеться через надання медичної допомоги, освіти, психосоціальної допомоги та правового захисту, окрема увага приділяється дітям-солдатам;

— також організація займається наданням притулку біженцям на території США, має для цього спеціальні офіси переселення по всій країні, що надають широкий спектр допомоги прибулим з метою набуття ними самостійності в нових умовах. Також займається пропагандою від імені пригноблених та біженців, а її щорічна премія Свободи визначає осіб, що зробили “видатний вклад в справу біженців і свободи людини”.

На особливу увагу заслуговує прозорість Комітету щодо фінансів: на офіційному сайті знаходиться його повна фінансова звітність. За ефективне керування фінансами організація отримала низку відзнак: позивна оцінка Американським інститутом благодійності, високі оцінки ефективності програм та збору засобів для їх реалізації були відзначені Форбс (Forbes), Міжнародний бізнес-альянс (Better Business Bureau’s Wise Giving Alliance) відзначив, що комітет відповідає усім 20 стандартам такого роду організацій, а також Charity Navigator нагородив організацію чотирма зірками, що є найвищою відзнакою.

Очевидно, що всі громадські організації цієї групи не тільки декларують у формулюванні своєї місії, але і поєднують у процесі реалізації своєї активності як гуманітарну (надання матеріальної, медичної допомоги тощо), так і правову діяльність. Також до цієї групи можна віднести такі міжнародні громадські організації, як: Лікарі без кордонів (Medecins Sans Frontieres) [518], що займаються як наданням медичної допомоги, так і захистом права людини на охорону здоров’я, міжнародна організація Oxfam (Oxfam International) [522], яка відстоює думку, що тільки дотримання прав людини може вивести населення з бідності; міжнародна організація План (Plan (aid organisation)) [525], що виконує місію надання гуманітарної допомоги дітям усієї планети та їх правового захисту на всіх рівнях; Міжнародний альянс порятунку дітей (International Save the Children Alliance) [517], бачення якого - це дитячий світ, в якому кожна дитина реалізує право на життя, захист, розвиток, підтримку тощо.

До міжнародних громадських гуманітарних організацій, здійснення основного статутного завдання якими призводить до їх активності в правовій сфері, є: Міжнародний рух червоного хреста та червоного півмісяця (International Red Cross and Red Crescent Movement), Всесвітній концерн (Concern Worldwide), Корпус милосердя (Mercy Corps), Всесвітня організація скаутського руху (World Organization of the Scout Movement).

Міжнародний рух червоного хреста та червоного півмісяця (International Red Cross and Red Crescent Movement) [515], що об’єднує 97 мільйонів добровольців, членів та співробітників з усього світу, який було засновано для захисту життя і здоров’я людини, для забезпечення поваги до всіх людських істот, а також запобігання та полегшення людських страждання, без будь-якої дискримінації через національність, расову приналежність, стать, релігійні вірувань, соціальний клас або політичні переконання. Базові положення Женевської конвенції з прав людини були розроблені засновниками руху, а наразі вони ратифіковані урядами переважної більшості країн світу, що обмежує їх рішення виключно в рамках цієї конвенції. Саме присутність цієї громадської організації та її моніторинг забезпечує дотримання прав людини, особливо це стосується територій, де оголошено надзвичайну ситуацію у зв’язку із збройним конфліктом.

Ще одна міжнародна гуманітарна організація - Всесвітній концерн (Concern Worldwide) [501] - також бореться з бідністю в найбідніших країнах світу, застосовуючи методи гуманітарної допомоги, при цьому впливаючи на місцеві уряди для правового забезпечення виконання своєї місії.

Корпус милосердя (Mercy Corps) [519] - міжнародна організація, що допомагає людям, які знаходяться в зоні стихійних лих, бідності і конфліктів у створенні умов для розвитку власного життя. Ця гуманітарна місія працюючи, в більш ніж 40 країнах світу, має вплив і на урядові установи, тим самим здійснюючи вплив на законодавство.

Всесвітня організація скаутського руху (World Organization of the Scout Movement) [533], крім всебічного розвитку дітей, юнацтва та молоді, займається також і правовим захистом своїх підопічних, тим самим реалізуючи свою активність і в правовій сфері.

Очевидно, що громадські організації під час реалізації своєї активності в більшості випадків впливають на владу на тому рівні, на якому вони працюють - міжнародному, національному, місцевому. Рівень цього впливу залежить також і від того, в якій мірі сама організація визначає для себе правову діяльність - власне правові, гуманітарні та змішані організації. Для ефективного досягнення демократичних перетворень у правовій сфері очевидною умовою є консолідація громадських організацій, як правових, так і гуманітарних.

Національний рівень існування громадських організацій у правовій сфері, в Україні зокрема, має низку характерних ознак.

На офіційному сайті Мін’юсту в реєстрі громадських об’єднань значиться більше 3 тисяч організацій [127], проте пересічний громадянин поінформований про існування значно меншої їх кількості, а ефективну реалізацію їх активності безпосередньо відчувають ще менший відсоток осіб. Це дозволяє стверджувати про слабку активність громадських організацій національного рівня загалом і громадських організацій правової сфери зокрема.

Ще однією особливістю національного рівня реалізації активності громадськими організаціями є часте дублювання статутних завдань схожих громадських організацій. Це вказує на відсутність консолідації громадських об’єднань. Досить рідко зустрічаються їх спілки. Відсутність згуртованої роботи громадських організацій країни опосередковано свідчить і про рівень згуртованості нації загалом.

Отож, через слабку активність і відсутність консолідації визначальними характеристиками громадських організацій правової сфери України є їх занадто слабкий вплив на прийняття рішень владою як на місцевому, так і на національному рівні. Це твердження також ілюструється тим, що механізм впливу на державні рішення, хоча частково й формальний, має тільки Федерація профспілок України, історично одне із найстаріших громадських об’єднань.

Як уже зазначалось раніше, громадські організації в правовій сфері виконують здебільшого правозахисну функцію, рідше регулятивну (за двома основними функціями права взагалі), а також інформаційну, консультативну тощо. Крім цього, важливими є професійні об’єднання юристів на громадських засадах як кваліфікованих фахівців, що здатні досягнути виконання статутних завдань організації. Тому громадські організації, що зареєстровані на території України, можна віднести до громадських правозахисник організацій (“Українська Гельсінська спілка з прав людини”, Всеукраїнська Фундація “Захист прав дітей”, “Служба захисту дітей”, Захист споживачів) та громадських організацій, що об’єднують правників (Спілка адвокатів України, Союз юристів України).

Українська. Гельсінська спілка з прав людини [434] - Всеукраїнська асоціація громадських правозахисних організацій, метою якої є сприяння практичному виконанню гуманітарних статей Заключного акту Гельсінської наради з безпеки та співробітництва в Європі (ОБСЄ) 1975 року, інших прийнятих на його розвиток міжнародних правових документів, а також усіх інших зобов’язань України у сфері прав людини та основних свобод. Спілку було створено 1 квітня 2004 року шляхом трансформації неформального об’єднання Ради українських правозахисних організацій (РУПОР) в асоціацію з 15 організацій—партнерів (Вінницька правозахисна група, Всеукраїнське товариство політичних в’язнів і репресованих, Громадський комітет захисту конституційних прав та свобод громадян (м. Луганськ), Екологічний клуб “ЕОЛ” (Одеська область), Інститут

“Республіка” (м. Київ), Конгрес Національних Громад України, Центр правових та політичних досліджень “СІМ” (м. Львів), Громадська організація “За професійну допомогу” (Полтавська область), Севастопольська правозахисна група, Харківська обласна спілка солдатських матерів, Харківська правозахисна група, Херсонська міська асоціація журналістів “Південь”, Херсонська обласна організація Комітету виборців України, Центр досліджень регіональної політики (м. Суми), Чернігівський громадський комітет захисту прав людини). Українська Гельсінська спілка з прав людини (УГСПЛ) є неприбутковою та неполітичною організацією, що здійснює такі напрями діяльності:

— реалізація постійного моніторингу дотримання прав людини та основних свобод в Україні й інформування про факти порушень прав і свобод;

— захист прав людини та основних свобод в органах державної влади та місцевого самоврядування;

— здійснення досліджень з прав людини та основних свобод, у тому числі постійний моніторинг підготовки проектів законів та інших правових актів;

— проведення освітніх заходів і кампаній, семінарів, тренінгів, конференцій тощо;

— сприяння розвитку мережі правозахисних організацій.

Серед проектів, що реалізуються Спілкою:

— громадські приймальні, що надають інформаційно— консультаційну допомогу, допомогу в підготовці документів, в тому числі позовних заяв до суду; представництво інтересів громадян у судах та інших органах влади; підготовку заяв до Європейського Суду з прав людини;

— фонд стратегічних справ - кваліфікована правова допомога жертвам порушень прав людини у справах, що мають стратегічне значення: справи, що змінюють адміністративну чи судову практику, змінюють законодавство чи спрямовані на захист прав і свобод, коли ці порушення мають масовий чи брутальний характер;

— освіта з прав людини реалізується через проект “Розуміємо права людини”: вплив на формальну систему освіти та розвиток неформальної освіти у галузі прав людини. Підсумком роботи програми у 2009 році стала всеукраїнська конференція “Розвиток освіти в галузі прав людини в Україні”, в якій взяли участь 148 учасників з України, Польщі, Білорусі, Росії, Сербії, Норвегії та Молдови, які обмінялись досвідом та інформацією щодо існуючих прикладів, ініціатив, проектів, програм щодо освіти в галузі прав людини в Україні та за кордоном;

— міжнародний фестиваль документального кіно “Docudays.UA”, який засновано у 2003 році, єдиний міжнародний фестиваль документальних фільмів про права людини в Україні, мета якого полягає в тому, щоб засобами кіномистецтва привернути увагу українського суспільства до проблем людства, сприяти розвитку відкритого діалогу про права людини, утвердженню ставлення до людської гідності як найвищої цінності. За традицією, з жовтня до грудня Міжнародний фестиваль “Docudays.Ua” відправляється мандрувати регіонами країни;

— щорічна Антипремія УГСПЛ “Будяк року” присуджується за найбрутальніше порушення прав людини, мета якої - привернути увагу громадськості до брутальних порушень прав людини, що відбулися в державі протягом року, та стимулювати суспільну дискусію щодо небезпечних для прав людини тенденцій у вітчизняній правовій системі;

— форум правозахисних організацій, діяльність якого спрямовано на розвиток правозахисного руху, обмін інформацією про діяльність правозахисників, ефективні методи захисту прав людини, нові ідеї та технології роботи правозахисників, посилення співпраці правозахисних організацій, збільшення мережі правозахисних проектів, збільшення впливу і поліпшення діяльності правозахисних організацій. У роботі форуму у 2009 році взяли участь 152 представника з 105—ти громадських організацій, що представляють 43 міста України. До заходу долучилися також правозахисники з Франції, Білорусі та Росії;

— доповіді та дослідження про права людини, які Спілка готує та оприлюднює щороку (“Права людини в Україні”, аналітичні доповіді для міжнародних організацій: ОБСЄ, Ради Європи та інституцій ООН), що використовується національними та міжнародними організаціями для оцінки загального стану з правами людини в Україні. Важливою частиною роботи УГСПЛ є аналіз законопроектів щодо їх відповідності міжнародним стандартам у сфері прав людини.

Всеукраїнська. Фундація “Захист прав дітей’ [73] напрямками своєї діяльності визначає:

— впровадження положень Конвенції ООН про права дитини в освітній процес - навчання дорослих;

— запобігання всім видам насильства щодо дітей;

— запровадження інституту уповноваженого з прав дитини в Україні;

— запобігання сексуальній експлуатації дітей та експлуатації дитячої праці;

— діяльність в галузі законотворчості;

— ювенальна юстиція;

— дослідницька діяльність у сфері прав дитини;

— правова та психологічна допомога неповнолітнім.

Що ж до реалізованої активності, то це ряд проектів — “Ювенальний суд: взаємодія судді та соціального педагога на етапі досудового та судового розгляду”, “Школа громадянства для дітей як шлях до Європейської інтеграції”, “Протидія експлуатації дітей: тренінги для правоохоронних органів та

соціальних служб”, “Розвиток та вдосконалення механізмів системи пробації як окремої галузі ювенальної юстиції в Україні”, “Право на щастя” (створено 6 документальних фільмів), “Передумови створення ювенальної юстиції в Україні: педагогічний аспект і ювенальні суді”, “Крок до самостійного життя у суспільстві дітей—сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування через соціально- правову освіту”, “Створення моделі ювенального правосуддя в Київській області як крок до імплементації ювенальної юстиції в Україні”, “Досвід впровадження системи ювенальної юстиції в країнах постсоціалістичного режиму”, “Розбудова системи пробації в Україні”, “Права дитини в Україні”, “Порадник молодого громадянина”, “Формування системи ювенальної юстиції в українському судочинстві”, “Створення передумов для впровадження ювенальної юстиції в обласних центрах України”, “Вимушене сирітство”, “Діти з обмеженими

можливостями”, “Діти в конфлікті з законом”, “Упередження торгівлі дітьми у сексуальних цілях”, “Дитяча лінія” (спільно з НТУ УТ-1), Проект щодо виховних колоній та психологів, а також ряд проектів із заповнення прогалин в українському законодавстві стосовно дітей. У 2006 році за фінансової підтримки Посольства США в Україні (програми демократичних грантів) проведено комплексний моніторинг стану дотримання прав дітей в Україні.

“Служба захисту дітей” [380] визначає свою місію як створення в Україні ефективної системи захисту прав дитини відповідно до вимог Конвенції ООН про права дитини та стандартів Європейського Союзу. Місія цієї громадської організації реалізується через низку проектів:

- забезпечення оптимального функціонування ефективної системи захисту прав дітей в Україні;

- удосконалення процедур національного та міждержавного усиновлення дітей;

- розвиток сімейних форм виховання дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування;

- реформування закладів для дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування;

- фінансування потреб дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, за принципом “Гроші ходять за дитиною”;

— подолання бездоглядності і безпритульності дітей;

— методична підтримка служб у справах дітей;

— соціальна реклама;

— захист дітей від жорстокого поводження, торгівлі та сексуальної експлуатації;

— захист житлових та майнових прав дітей;

— запобігання та викоренення найгірших форм праці дітей.

Усі ці проекти реалізуються в найтіснішій співпраці з урядовими (Міністерство сім’ї, молоді та спорту України) та міжурядовими (ЮНІСЕФ) організаціями, що може трактуватись і як значний контроль діяльності громадської організації урядовими структурами, або ж свідчити про здійснення громадською організацією впливу на владу.

Союз споживачів України (Союз споживачів) [389] — Всеукраїнська громадська організація, що об’єднує 27 осередків в усіх регіонах України, містах Києві і Севастополі та нараховує в своїх рядах десятки тисяч членів. Серед них — провідні державні, політичні та громадські діячі, народні депутати України, представники 16 політичних партій України, вітчизняного товаровиробництва, відомі в Україні та за її межами діячі науки, споживачі. Союз споживачів ефективно працює із позафракційним парламентським об’єднанням “Захист споживачів”, до складу якого входять 38 народних депутатів України, що обумовлює взаємовпливи державних органів та громадської організації.

Метою громадської організації є реалізація положень та дотримання основних принципів, визначених у прийнятих Генеральною Асамблеєю ООН у 1985 році “Керівних принципах для захисту інтересів споживачів”, “Загальній Декларації прав людини”, Конституції України та інших правових документах, що визнають права та інтереси споживачів невід’ємною складовою загальновизнаних прав людини.

Союз споживачів постійно здійснює роботу зі зверненнями та скаргами громадян, надає юридичні консультації, організовує “гарячі лінії” з найбільш актуальних питань, є співорганізатором Всеукраїнського конкурсу якості продукції (товарів, робіт, послуг) — “100 кращих товарів України”, а також за його підтримки проводиться Європейський тиждень якості в Україні та Всеукраїнський конкурс дитячих малюнків “Я хочу жити в якісному світі”.

Спілка адвокатів України [391] - Всеукраїнська

громадська організація, що визначає себе як добровільну, професійну, незалежну, самоврядну організацію адвокатів України. Реалізована активність громадської організації має кілька напрямків:

— законотворчий (вдосконалення українського законодавства, сприяння проведенню судової реформи та реформуванню адвокатури, здійснення правової експертизи законопроектів та нормативно—правових актів, участь у засіданнях Міжнародної Науково—експертної Ради Адвокатури (МНЕРА), Конференції, круглі столи із проблем розвитку демократичних засад діяльності адвокатури);

— програма “Захист професійних і соціальних прав адвокатів” (Проведення першого Конгресу жінок адвокатів тощо);

— програма “Сприяння розвитку адвокатського самоврядування” (“Самоврядування очима адвокатів”);

— дистанційне та стаціонарне підвищення кваліфікації адвокатів (відео—семінари, тренінги, відкриття Вищої школи адвокатської майстерності Академії адвокатури України);

— підвищення престижу адвокатської професії (Проведення професійного конкурсу “Адвокатура—2009” (з 2002 року));

— поширення історичних традицій української адвокатури (“Золота книга адвокатури України” (з 2005 року), “Музей історії адвокатури України” (з 2005 року), Зимовий адвокатський бал (з 2002 року)).

Важливим чинником демократизації суспільства виступає адвокатура, яка є добровільним професійним громадським об’єднанням, покликаним згідно з Конституцією України сприяти захисту прав, свобод та представляти законні інтереси громадян України, іноземних громадян, осіб без громадянства, юридичних осіб, надавати їм іншу юридичну допомогу [132].

Адвокатура України здійснює свою діяльність на принципах верховенства закону, незалежності, демократизму, гуманізму і конфіденційності.

Адвокат має право займатись адвокатською діяльністю індивідуально, відкрити своє адвокатське бюро, об’єднуватися з іншими адвокатами в колегії, адвокатські фірми, контори та інші адвокатські об’єднання, які діють відповідно до цього Закону та статутів адвокатських об’єднань.

Основними видами діяльності адвокатури є'­

— надання консультацій та роз’яснень з юридичних питань;

— надання усних і письмових довідок щодо законодавства;

— складання заяв, скарг та інших документів правового характеру;

— посвідчення копій документів у справах, які вони ведуть;

— здійснення представництва в суді, інших державних органах, перед громадянами та юридичними особами;

— надання юридичної допомоги підприємствам, установам, організаціям;

— здійснення правового забезпечення підприємницької та зовнішньоекономічної діяльності громадян і юридичних осіб;

— виконання обов’язків відповідно до кримінально— процесуального законодавства у процесі дізнання та попереднього слідства.

Союз юристів України [390] було створено на початку 1991 року за ініціативою юристів органів юстиції, суду, прокуратури, внутрішніх справ, безпеки, Інституту держави і права НАН України імені В. М. Корецького та Національної української юридичної академії імені Я. Мудрого, зараз у складі Союзу майже 170 тисяч індивідуальних та більше 100 колективних членів, адже він є відкритим для всіх юристів України незалежно від їх політичних поглядів, фахової спеціалізації, відомчої належності, а також для колишніх юридичних працівників і тих, хто здобуває юридичну професію.

Головною метою Союзу є сприяння юристам України в задоволенні і захисті своїх професійних та соціальних інтересів, розвитку їх громадської активності, участі в розробці та реалізації державної правової політики.

Реалізовуючи свою активність, Союз виступив засновником Світового Конгресу українських юристів, інформаційного агентства “УНІАН”, газети “Юридичний вісник України”, Третейського суду при Союзі, щорічного Всеукраїнського конкурсу на краще юридичне видання і на краще професійне досягнення “Юрист року”, також бере активну участь у реалізації заходів Національної програми правової освіти населення через “юридичні клініки”, що створені майже у всіх юридичних навчальних закладах.

Вплив цієї громадської організації на правову сферу країни здійснюється через участь її членів в урядових обговорення професійних питань. Зокрема 30 серпня 2010 року в Міністерстві палива та енергетики відбувся круглий стіл з обговорення проекту закону України “Про громадські організації”, в роботі якого брала участь заступник голови Союзу юристів України К. Коваль; за результатами обговорення було схвалено рішення про узагальнення внесених пропозицій з подальшим їх поданням до Кабінету Міністрів України для врахування в проекті закону “Про громадські організації”.

Узагальнюючи викладений вище матеріал про правозахисну діяльність громадських організацій і описані приклади, варто відзначити, що правова сфера як окремої країни, так і міждержавного простору є сферою активної діяльності громадських організацій, в якій усі вони безпосередньо чи опосередковано реалізують свої статутні завдання. У міжнародній правовій сфері працюють широковідомі громадські організації, які здійснюють серйозний вплив як на міжурядові установи та міжнародне законодавство, так і на нормативно—правову базу окремих країн. Національним громадським організаціям необхідна значна консолідація зусиль для здійснення подібного впливу на місцеву та державну владу на Україні.

5.5.